Інститут геохімії навколишнього середовища
НАН України та МНС України

	Головний корпус Інституту

Історія установи починається з 1969 року, коли в Інституті геохімії та фізики мінералів АН УРСР було створено відділ ядерної геохімії і космохімії, який став базою для відкриття в 1995 р. Державного наукового центру радіогеохімії навколишнього середовища (з 2001 р. – Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України). Організатор і керівник цих структур – академік НАН України Эмлен Володимирович Соботович. Інститут перебуває у віданні НАН України, з 2004 р. входить до складу Відділення ядерної фізики та енергетики (до 2004 р. – Відділення наук про Землю) і проводить свою діяльність під його науковим і науково-методичним керівництвом, а також методичним керівництвом МНС України в частині, що стосується спільних прикладних розробок.

Фундаментальні та прикладні дослідження Інституту проводяться за напрямами: геохімія, радіогеохімія і космохімія; техногенно-екологічна безпека; науковий супровід ядерного паливного циклу; рудоутворення і мінерагенія.

Фахівці установи здійснюють науковий супровід робіт з питань функціонування ядерного паливного циклу в частині: розвитку мінерально-сировинної бази для ядерної енергетики; розробки систем комплексного екологічного моніторингу об’єктів паливно-енергетичного циклу; вирішення проблем безпечного поводження з радіоактивними та токсичними відходами.

Сучасними фізичними і хімічними методами вивчаються: геохімія радіонуклідів та мікроелементів; ізотопне фракціонування вуглецю в екосистемах і продуктах техногенезу, зокрема радіовуглецеве датування; космогенні процеси мінералоутворення та метеорити.

У галузі техногенно-екологічної безпеки із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій проводяться роботи з:

• моделювання, прогнозування і комплексної оцінки змін екологічного стану та екологічного ризику довкілля під впливом техногенних чинників;
• науково-методичного і консалтингового супроводу робіт з питань попередження та виникнення надзвичайних ситуацій;
• розробки еколого-геохімічних засад вторинного ресурсокористування в Україні;
• розробки нормативно-законодавчої бази та технологій з екологічної безпеки та поводження з відходами виробництва і споживання.

Інститут має державну ліцензію на проведення геологічних, гідрогеологічних, інженерно–геологічних, еколого–геологічних і лабораторних робіт. Лабораторна база установи включає комплекс аналітичної апаратури для аналізу токсичних, важких і радіоактивних елементів. Радіогеохімічна та біогеохімічна лабораторії Інституту мають державну акредитацію.

В структурі Інституту 10 відділів (проблем екологічної безпеки, геохімії техногенеза, космоекології та космічної мінералогії, екологічної геології, радіогеохімії екосистем, металогенії та мінеральних ресурсів, термодинаміки геосфер, геохімії урана та супуніх елементів, ядерно-фізичних технологій, біогеохімії) та Центр колективного користування приладом «Квантулус». В установі працюють понад 200 осіб, у т. ч. 15 докторів і понад 40 кандидатів наук. Серед науковців – 1 академік (Е. В. Соботович) і 3 члени-кореспонденти НАН України (Р. Я. Бєлєвцев, Є. О. Куліш, Ю. П. Мельник). Діють аспірантура та докторантура, дві спеціалізовані вчені ради із захисту докторських дисертацій за спеціальностями "Екологічна безпека", "Геологія металевих і неметалевих корисних копалин" та "Економічна геологія". На базі Інституту функціонують: Міжвідомча Наукова Рада з проблем поводження з радіоактивними відходами при Президії НАН України; Комітет по метеоритах при Відділенні наук про Землю.

Адреса Інституту: 34а, просп. Академіка Палладіна, Київ-142, 03680, Україна
Директор: Соботович Эмлен Володимирович, академік НАН України
Тел./факс: (380-44) 423-8137. E-mail: igns@i.com.ua
Сайт: www.igns.com.ua

Джерела інформації:
• Національна академія наук України
• Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України
  [Last accessed 17.03.2008]

---

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua