Резніков Олександр Григорович
 |
Народився 1939 р. у сім’ї агронома та лікаря в Одесі. Вищу освіту здобув в Одеському державному медичному інституті ім. М.І. Пирогова, який закінчив із відзнакою в 1962 р. Після завершення навчання протягом трьох років працював завідувачем сільської лікарської дільниці і головним лікарем Сухо-Єланецької лікарні в Миколаївській області. У 1965 р. у Київському медичному інституті ім. О.О. Богомольця він захистив кандидатську дисертацію «Експериментальні дані про роль надниркових залоз у регуляції внутрішньоочного тиску».
Подальший творчий шлях Олександра Григоровича від 1965 р. і до сьогодні пов’язаний із Київським науково-дослідним інститутом ендокринології та обміну речовин МОЗ України (нині — Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України). Тут він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника лабораторії патологічної фізіології до завідувача створеного ним відділу ендокринології репродукції та адаптації. У 1990, 1995–1996 рр. О.Г. Резніков працював професором кафедр фізіології Техаського університету (США), університетів Торонто та Західного Онтаріо (Канада).
Перші дослідження вченого, виконані під керівництвом академіка В.П. Комісаренка, були присвячені створенню і дослідженню механізмів дії та впровадженню в медичну практику препарату «Хлодитан» та його аналогів — засобів лікування раку кори надниркових залоз і хвороби Іценка-Кушинга. Ці дослідження лягли в основу докторської дисертації вченого «Характеристика та механізм дії о,п’-дихлордифенілдихлоретану та інших інгібіторів функції кори надниркових залоз», яку він захистив в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР у 1974 р.
У 1973 р. О.Г. Резніков створив і очолив лабораторію нейро-гормональної регуляції розмноження, пізніше (у 1991 р.) реорганізовану у відділ ендокринології репродукції та адаптації. Протягом 25 років Олександр Григорович керував Міжнародним центром співпраці з ВООЗ у галузі репродукції. Упродовж кількох десятиріч роботи відділу сформувалися такі основні напрями наукових досліджень колективу: нейроендокринна регуляція статевих і надниркових залоз за умов норми та патології, статева диференціація мозку, патогенез і лікування андрогензалежної патології (рак передміхурової залози, синдром полікістозних яєчників, неплідність, гірсутизм), синдрому пренатального стресу, а також ендокринна фармакологія і раціональне застосування фармакологічних препаратів у медицині й тваринництві.
За результатами експериментальних досліджень статевої диференціації мозку і синдрому пренатального стресу вчений запропонував нейрохімічну теорію гормоннейромедіаторного імпринтингу мозку, що розвивається, і довів принципову можливість профілактики порушень статевої поведінки, стрес-реактивності системи гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркових залоз, зумовлених дисбалансом гормонів і ней ротрансмітерів у ранньому онтогенезі.
У результаті багаторічного вивчення етіології та патогенезу порушень нейроендокринної регуляції О.Г. Резніков обґрунтував доцільність відокремлення превентивної нейроендокринології в окремий розділ превентивної медицини.
Чільне місце в науковій діяльності Олександра Григоровича посідає створення, дослідження та впровадження в медичну практику антиандрогенів нестероїдної природи (антагоністів рецепторів чоловічих статевих гормонів) для лікування раку простати, гірсутизму, синдрому полікістозних яєчників, діагностики гіпогонадизму. О.Г. Резніков розробив принципи оптимальної андрогенної блокади для лікування раку простати та експериментально обґрунтував новий метод фармакотерапії цьо го захворювання — низькодозову естроген-антиандрогенну терапію, яку було успішно випробувано і втілено в онкоурологічну практику. Останнім часом увага вченого спрямована на дослідження в галузі біотехнології. Він отримав дані щодо протипухлинної дії рекомбінантного білка EMAP-II на трансплантовану тканину раку простати людини, що може стати підґрунтям для розроблення нового методу лікування цієї недуги.
У кожному з цих напрямів О.Г. Резніков здобув вагомі наукові результати, що збагатили світову науку й отримали визнання в СНД і за кордоном. Він автор 480 наукових праць, у тому числі 23 монографій (з них 2 — англійською мовою), трьох підручників (одного з патофізіології, який витримав 10 видань, та двох з ендокринології), 16 авторських свідоцтв і патентів. Багато уваги Олександр Григорович приділяє підготовці наукових кадрів, він створив наукову школу з патофізіології ендокринної системи. Під його керівництвом підготовано 5 докторських і 23 кандидатські дисертацій. Член редколегій низки наукових часописів, серед яких: "Клінічна та експериментальна патологія", "Урологія", "Фізіологічний журнал".
О.Г. Резнікова нагороджено Державною премією України, премією ім. О.О. Богомольця НАН України, премією з теоретичної медицини АМН України, медалями ім. В.В. Підвисоцького та ім. В.Я. Данилевського, почесними грамотами МОЗ України, Президії НАН України та Президії АМН України. За визначні наукові досягнення Олександра Григоровича відзначено званням «Заслужений діяч науки і техніки України».
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2009. — N 11
Бібліографія публікацій О. Г. Резнікова
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua