Корецький Володимир Михайлович
18.02.1890 — 25.07.1984
 |
Навчався в 1910–1911 роказ на юридичному факультеті Московського університету, закінчив 1916 року юридичний факультет Харківського університету з дипломом 1-го ступеня. У 1920–1941 у Харківському юридичному інституті (тепер – Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого): професор і керівник (з 1937) кафедри історії держави і права; завідувач кафедри міжнародного права (з 1947).
Викладацьку діяльність поєднував із практичною роботою: завідувач правового підвідділу Наркомату іноземних справ УСРР (1921–1922), завідувач юридичного відділу Укоопспілки (1922–1924), завідувач юридичного відділу Українбанку (1924–1930), старший консультант Державного арбітражу при РНК УСРР (1930–1935).
Підсумком багаторічної праці вченого в галузі міжнародного приватного права стало створення великої монографічної праці «Нариси англо-американської доктрини і практики міжнародного приватного права» (1948). Саме з цієї проблематики в 1939 р. захистив докторську дисертацію.
У 1949 році Володимир Михайлович очолив утворений у Києві Сектор держави і права АН УРСР. Після перетворення в 1969 р. Сектора на Інститут держави і права АН УРСР був директором Інституту до 1974 р., потім – почесним директором, завідувачем відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. Володимир Михайлович зробив вагомий внесок у розвиток юридичної науки, насамперед міжнародного приватного права, міжнародного публічного права та порівняльного правознавства. Багатогранною була його діяльність і як історика права.
У складі делегації СРСР В.М. Корецький брав участь у підготовчих сесіях заступників міністрів закордонних справ до Паризької мирної конференції і у самій конференції, скликаній для укладення мирних договорів держав антигітлерівської коаліції з колишніми союзниками фашистської Німеччини в Європі (1946). Був членом делегації УРСР на 1, 2 і 4-й сесіях Генеральної асамблеї ООН (1946, 1947, 1949), радником представника СРСР в Раді Безпеки ООН (1946). В.М. Корецький – перший вітчизняний учений, який увійшов до складу Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації (Н.-Й., 1947), а згодом став членом Комісії міжнародного права ООН (Н.-Й., 1949–1951), що продовжила роботу попереднього комітету. Член і перший заступник голови Комісії з прав людини ООН (1947–1949), до функцій якої у цей період належала розробка проекту Загальної декларації прав людини. Очолював делегацію УРСР на сесіях Конференції ООН з морського права (Н.-Й., 1958; Женева, 1960). Був членом Постійної палати Третейського суду в Гаазі (1957–1969).
У 1960 на 15-й сесії Генеральної асамблеї і Ради безпеки ООН В.М. Корецького обрано членом Міжнародного суду ООН у Гаазі, а з 1968 по 1970 рік він – віце-президент цього Суду. Володимир Михайлович був почесним членом Індійського товариства міжнародного права (з 1960); член-кореспондентом (з 1965), дійсним (з 1977), а потім почесним (з 1983) членом Інституту міжнародного права (м. Гент, Бельгія); академіком Мексиканської академії міжнародного права (з 1968); член-кореспондент Аргентинської асоціації міжнародного права (з 1971).
В.М. Корецький – єдиний вчений-юрист у колишньому СРСР, який був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). 15 лютого 1990 року Рада Міністрів УРСР присвоїла ім’я В.М. Корецького Інститутові держави і права АН України.
Джерело інформації:
Координаційна рада молодих юристів України
[Last accessed 11.01.2009]
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua