Перевозчикова Ольга Леонідівна
1.12.1947, Будапешт (Угорщина) — 7.10.2011, Київ
 |
Народилася в Харкові 1947 р. у м. Будапешті в родині офіцера Радянської Армії. Її дитинство пройшло у військових гарнізонах в Угорщині й Австрії. Потім родина повернулася в м. Ужгород, де Ольга Леонідівна закінчила середню школу (1965) і математичний факультет Ужгородського державного університету (1970).
Після здобуття вищої освіти О.Л. Перевозчикову було направлено в Науково-дослідний інститут керувальних обчислювальних машин (м. Сіверськодонецьк).
Подальше становлення наукової кар’єри Ольги Леонідівни нерозривно пов’язане з Інститутом кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, де вона працює з 1971 р. — спочатку аспіранткою, а згодом — завідувачем відділу автоматизації програмування.
70-ті роки минулого сторіччя були періодом бурхливого розвитку київської школи теоретичного програмування. Зусиллями К.Л. Ющенка, О.А. Летичевського, В.Н. Редька, І.В. Вельбицького та їхніх учнів були розроблені оригінальні класи граматик для безперебірних синтаксичних аналізаторів (у сучасній термінології — парсерів). О.Л. Перевозчикова з ентузіазмом долучилася до цих досліджень під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР К.Л. Ющенка. У 1975 р. вона захистила кандидатську дисертацію «Розроблення методів синтаксичного аналізу в системах покрокової компіляції». У 1975—1978 рр. метод покрокової компіляції діалогових систем було впроваджено в конструкторі мовних процесорів, який становив основу інструментального комплексу ЯОД-75 для генерації прикладних систем оброблення даних.
У 1979—1991 рр. дослідниця розробила асинхронний недетермінований дискретний перетворювач із графово-продукційною моделлю подання знань, покладений в основу інструментального комплексу ДИСУППП. За його допомогою побудовано низку професійних систем для проектування технологічних схем оброблення газу, опрацювання імітаційних моделей мереж, метрологічного забезпечення ракетно-космічних об`єктів тощо. У 1990 р. Ольга Леонідівна за результатами цих робіт захистила докторську дисертацію, а в 1991 р. за використання ДИСУПП у конструюванні систем спеціального призначення її було нагороджено Державною премією України.
З 1992 р. О.Л. Перевозчикова розробила та дослідила клас алгебро-граматичних моделей подання знань про предметну сферу, які допускають динамічне плануван ня обчислень і широкий спектр образно-графічних засобів підтримання інтерфейсу користувача. Розроблено інструментарій і реалізовано дослідні зразки професійних систем для проектування схем утилізації шахтного метану на газовугільних родовищах Донбасу та технологічних схем обладнання газоконденсатних морських родовищ Азово-Чорноморського шельфу; моделювання стратегічної стабільності в Європі; тестування інтелекту дітей; ста тистичного прогнозування; масових ме дичних кардіообстежень населення тощо. За ці роботи Ольга Леонідівна в 1999 р. отримала академічну премію ім. В.М. Глушкова.
2003 року Ольгу Леонідівну обрано членом-кореспондентом НАН України.
Сьогодні О.Л. Перевозчикова працює над проблемами паралельних обчислень. Зокрема, вона була заступником генерального конструктора з програмного забезпечення, коли у 2004 р. в Інституті кібернетики за короткий час було створено два суперкомп’ютери СКІТ.
Багато уваги приділяє дослідниця стандартизації інформаційних технологій. За її безпосередньою участю розроблено 25 національних стандартів, зокрема в таких важливих галузях, як національно-українська локалізація інформаційних технологій, електронний документообіг, розподілено обчислення і мобільність програмних продуктів.
О.Л. Перевозчикова автор понад 200 публікацій, серед них — 5 монографій і 3 підручники. Підготувала 12 кандидатів наук.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2007. — N 12
Бібліографія публікацій О. Л. Перевозчикової
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua