Про Iнститут історії України
Національної академії наук України

	Видання Інституту історії України

Iнститут історії України НАН України створений 1936 року на базі ряду кафедр і комісій АН УРСР та Інституту історії України Всеукраїнської асоціації марксо–ленінських інститутів. З 1953 року – Інститут історії АН УРСР, з 1990 сучасна назва. Директори: А. Х. Сараджев (1936); С. М. Бєлоусов (1936–1941); чл.–кор. АН УРСР М. Н. Петровський (1942–1947); О. К. Касименко (1947–1964); К. К. Дубина (1964–1967); академік АН УРСР А. Д. Скаба (1968–1973); чл.–кор. НАН України А. Г. Шевелєв (1973–1978); академік НАН України Ю. Ю. Кондуфор (1978–1993); з грудня 1993 – академік НАН України Валерій Андрійович Смолій.

Основні напрями діяльності Інституту:
• історія України з часів Київської Русі до сьогодення;
• Україна в контексті європейської та світової історії;
• регіональна історія України;
• історичне краєзнавство;
• дослідження національної історіографії та публікація археографічної спадщини;
• спеціальні історичні дисципліни;
• підготовка “Енциклопедії історії України” (у 5–ти т.);
• підготовка багатотомного “Зводу пам’яток історії та культури України”;
• виконання Національної програми “Реабілітовані історією”.

Суттєві здобутки установи у вивченні феномену українського козацтва, історії української державної ідеї, становлення та функціонування тоталітаризму, репресій 1920–1950 рр., дисидентського руху 1960–1980 рр. в Україні. Ґрунтовно досліджені голод 1921–1923 рр., голодомор 1932–1933 рр. та голод 1946–1947 рр. в Україні. Розробляється історія Другої світової війни, в тому числі внесок України й українців у перемогу, історія Української повстанської армії тощо. Нові підходи до висвітлення історії України відображено у 15–томному виданні «Україна крізь віки» (1998–2000).

Серед вагомих досягнень останнього десятиліття – двотомний збірник документів «Українська Центральна Рада» (1996–1997); двотомне видання «Все про Україну» (1998); «Нариси з історії дипломатії України» (2001); «Київ: Енциклопедичне видання» (2001); документальний збірник «Український національно–визвольний рух, березень – листопад 1917 р.» (2003); «Українська культура другої половини ХVII – ХVIII ст.» (3–й том п’ятитомника «Історія української культури» (2003) та ін.

Друкований орган Інституту (з 1957) – "Український історичний журнал". Видається також низка збірників наукових праць: "Історіографічні дослідження в Україні", "Історія України: Маловідомі імена, події, факти", "Проблеми історії України: факти, судження, пошуки", "Проблеми історії України ХIХ – поч. ХХ ст.", "Соціум: Альманах соціальної історії", "Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики", "Сторінки воєнної історії України", "Україна в Центрально-Східній Європі", "Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика", "Український історичний збірник", "Ruthenica".

У структурі Інституту 15 підрозділів, де працюють 220 осіб, з них 130 наукових співробітників, у т. ч. понад 25 докторів і 80 кандидатів наук, 2 академіки (В. А. Смолій, П. Т. Тронько) та 3 члени-кореспонденти НАН України (В. М. Даниленко, М. Ф. Котляр, О. П. Реєнт). При Інституті діє аспірантура і докторантура (держзамовлення та контракт), спецрада із захисту докторських дисертацій.

Адреса Інституту: 4, вул. Михайла Грушевського, Київ, 01001, Україна
Директор: Смолій Валерій Андрійович, академік НАН України
Тел./факс: (380–44) 279-6362, E–mail: institute@history.org.ua
Сайт: www.history.org.ua

Джерела інформації:
• Національна академія наук України
• Iнститут історії України НАН України
  [Last accessed 6.03.2008]

---

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua