Лук'яненко Микола Григорович
 |
Народився в 1947 р. в Одесі. Після закінчення Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова у 1970 р. М.Г. Лук’яненко навчався в аспірантурі при кафедрі органічної хімії, а потім працював асистентом тієї ж кафедри. З 1976 р. трудова діяльність Миколи Григоровича проходить у Фізико-хімічному інституті ім. О.В. Богатського НАН України, де він нині працює завідувачем відділу тонкого органічного синтезу. В 1992 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України.
Учений є фахівцем в галузі тонкого органічного синтезу, фізико-органічної та супрамолекулярної хімії. На початку своєї наукової діяльності він займався питаннями синтезу і стереохімії 1,3-діоксацикланів, їхніми динамічними перетворюваннями і конформаційним аналізом. Широку відомість і визнання наукової громадськості М.Г. Лук’яненку принесли роботи в галузі хімії макрогетероциклічних сполук. Від 1977 року учений разом із співробітниками під керівництвом академіка АН УРСР О.В. Богатського розгорнув великий цикл досліджень з розробки методів синтезу поліфункціональних макрогетероциклів, вивчення зв’язку структури, властивостей і комплексоутворювальної здатності цих сполук з метою отримання високоселективних лігандів, екстрагентів, мембраноактивних речовин і каталізаторів.
Микола Григорович розробив нові підходи і принципи синтезу макрогетероциклічних сполук, в результаті чого були отримані принципово важливі дані про зв’язок структури з властивостями, виявлено невідомі раніше перетворення і з’ясовано механізми їх протікання. Широко вивчені комплексоутворюючі, екстракційні і транспортні властивості макрогетероциклів; отримані результати допомогли розробити науково обґрунтовані підходи до створення селективних екстрагентів, каталізаторів, іоноселективних датчиків. Розробка простих і технологічних методів отримання краунетерів, криптандів і напівпродуктів їхнього синтезу дало можливість організувати промислове виробництво цих сполук, що звільнило Україну від необхідності їх імпорту і забезпечило інтенсивний розвиток наукових і прикладних досліджень в країні.
Великою мірою ці роботи були піонерськими, завдяки чому М.Г. Лук’яненко здобув міжнародний авторитет і став загальновизнаним лідером у цій галузі хімії. Микола Григорович у складі авторського колективу удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Макрогетероцикли: синтез, структура, властивості» (1991).
Подальша розробка цієї наукової теми дала можливість створити ефективні методи синтезу нових типів циклофанів — молекулярних рецепторів для різного роду органічних молекул. М.Г. Лук’яненко розгорнув дослідження з синтезу і вивчення властивостей супрамолекулярних сполук типу псевдоротаксанів, ротаксанів і катенанів, молекулярних кліпсів, які можуть бути використані в якості базових об’єктів для створення наноелектронних пристроїв, молекулярних машин, логічних вентилів і елементів пам’яті. Вивчення взаємозв’язку структури цих сполук з їхніми властивостями допомогло виявити нові закономірності утворення супрамолекул, що значно розширює уявлення про міжмолекулярні сили, котрі визначають субстрат-рецепторну взаємодію.
Учений є автором понад 300 наукових праць і 70 винаходів. У 2005 р. йому присвоєно звання «Винахідник року Національної академії наук України».
Перу вченого належать 10 наукових оглядів та більше ніж 200 статей у вітчизняних і міжнародних журналах, 25 авторських свідоцтв на винаходи й патентів. Він підготував 2 докторів та 8 кандидатів наук.
Микола Григорович є прекрасним лектором і популяризатором хімічних знань, він бере активну участь у педагогічній роботі — викладає на кафедрі органічної хімії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. М.Г. Лук’яненко підготував 20 кандидатів хімічних наук. У 2007 р. його нагороджено відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни»
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2007. — N 10
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua