Шелест Віталій Петрович
 |
Народився в 1940 р. у м. Харків. У 1962 р. закінчив із відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), отримавши спеціальність фізика. Того ж року поступив до аспірантури Інституту фізики НАН України, а 1963 р. його було відряджено до аспірантури Лабораторії теоретичної фізики Об’єднаного інституту ядерних досліджень у м. Дубна (Росія), де 1965 р. захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання теорії розсіяння в задачі трьох тіл». Від 1966 р. Віталій Петрович працював на посаді заступника директора з наукових питань щойно створеного Інституту теоретичної фізики НАН України, де яскраво проявився його як науковий, так і організаторський талант. Неможливо переоцінити особистий внесок В.П. Шелеста в розбудову і становлення цього престижного інституту. 1968 р. він захистив докторську дисертацію, а вже 1969 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України. 1974 р. В.П. Шелест, із незалежних від нього причин, мусив переїхати до Москви, де і продовжує свій творчий шлях, але й по цей день не пориває зв’язків із НАН України, зокрема, з Інститутом теоретичної фізики.
В.П. Шелест є одним із авторів фундаментальних досліджень і розробок у галузі фізики елементарних частинок. Ще в 1964–1965 роках він виконав цикл робіт, пов’язаний із квантово-механічною і теоретико-польовою проблемою трьох тіл. Розгляд нерелятивістської задачі трьох тіл за допомогою теорії збурень (а для ряду моделей і на достатньо строгій основі, без її застосування) дозволив суттєво прояснити одне з основних питань теорії елементарних частинок — питання про аналітичну структуру багаточастинкових парціальних амплітуд розсіювання елементарних частинок.
Разом зі співавторами В.П. Шелест розвинув теорію і ввів рівняння, що описують сильно взаємодіючі елементарні частинки на основі уявлень про кварки. Це дозволило отримати велику кількість співвідношень між сильними і слабкими формфакторами елементарних частинок. Ці роботи отримали розвиток у великому циклі досліджень, у якому було запропоновано релятивістську інваріантну кваркову модель сильно взаємодіючих елементарних частинок. Ця модель відома зараз як модель ефективних кварків. Подальший розвиток теорії дозволив отримати ряд співвідношень між фізичними величинами, які виявились корисними в дослідженні пружного і непружного розсіювання гадронів з урахуванням гіпотези факторизації.
Велику увагу В.П. Шелест приділяв як розвитку нових, так і систематичному аналізові наявних моделей сильно взаємодіючих елементарних частинок, дослідженню глибоких зв’язків між різними структурними моделями, між структурними моделями і моделями взаємодії гадронів. Особливо це стосується партонних моделей, на які покладають великі надії в розумінні природи взаємодії елементарних частинок. Тому сучасні інтереси ювіляра пов’язані з пошуками кварк-глюонної плазми у зіткненнях важких іонів.
В.П. Шелест — автор багатьох монографій, книжок, публікацій.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 10
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua