Aмосов Микола Михайлович
6.12.1913, с. Ольхово Вологодскої губернії — 12.12.2002, Київ

Микола Амосов  
Учений у галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983-1988).

У 1932 р. закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельскій електростанції. У 1939 році з відзнакою закінчив Архангельский медичний інститут, а в 1940 році — Всесоюзний заочний індустріальний інститут. У період Великої Вітчизняної війни був на фронті провідним хірургом польового госпиталю. З 1947 по 1952 рік працював головним хірургом Брянського облздороввідділу і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, вів велику наукову роботу і в 1953 році захистив докторську дисертацію на тему «Резекції легень при туберкульозі».

У 1952 році М. М. Амосова, як знаного фахівця з грудної хірургії, було запрошено у Київський інститут туберкульозу для керівництва спеціально створенною кліникою торакальної хірургії. Тут з особливою повнотою розкрився його різносторонній талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, стала особливо плідною наукова, організаторська, практична, педагогічна та суспільна діяльність. М. М. Амосов був одним з ініціаторів широкого впровадження у нашій країні хірургії при захворюваннях легенів, вніс багато нового у розвиток цієї проблеми. Його дослідження сприяли підвищенню ефективності лікування хвороб легенів. У 1961 році роботи М. М. Амосова з легеневої хірургії були удостоєні Ленінської премії.

  Мысли и сердце
  Бестселер вченого
Надалі основним напрямом роботи М. М. Амосова стала серцева хірургія. У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших у Радянському Союзі упровадив у практику метод штучного кровообігу. У 1963 році Микола Михайлович першим у Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив у практику антитромботічні протези серцевих клапанів. М. М. Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його роботи з хірургічного лікування хвороб серця були відмічені Державною премією України (1988), Золотими медалями (1967, 1982) та Срібною медаллю (1978) ВДНГ СРСР.

У клініці, створеній М. М. Амосовим, проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95000 операцій з приводу хвороби серця, зокрема близько 36000 з штучним кровообігом. У 1983 році керована М. М. Амосовим клініка серцевої хірургії реорганізована у Київський научно-дослідний інститут серцево-судинної хірургії (з 2006 року Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова). Щорічно в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, зокрема близько 1500 — з штучним кровообігом. Ведеться розробка найважливіших проблем серцевої хірургії. М. М. Амосов був першим директором, а з 1988 року — почесним директором інституту.

Разом з хірургією М. М. Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. З 1959 р. по 1990 р. він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України. Під керівництвом М. М. Амосова проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі "внутрішнього середовища організму", моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном. За дослідження в галузі біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

М. М. Амосов — автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині, Болгарії. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з яких очолює великі наукові центри. М. М. Амосов був членом президії правління Українського суспільства хірургів і кардіологів Міжнародної асоціації хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редколегії, редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів.

Микола Михайлович широко відомий, як письменник. Його повісті "Думки та сердце", "Записки з майбутнього", "ППГ-2266 (Записки польового хірурга)", "Книга про щастя та нещастя" неодноразово видавалися в нашій країні та за кордоном.

М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п'яти скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім'я академіка Миколи Михайловича Амосова.

Джерело інформації:
Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова АМН України
[Last accessed 07.04.2008]

Тексти вибраних публікацій   М. М. Амосова

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua