Толмачов Олександр Володимирович
 |
Народилася в Харкові в 1947 р. У 1970 р. закінчив Харківський державний університет (ХДУ) за спеціальністю «радіофізика та електроніка». Протягом 1970–1975 рр. він працював у науково-дослідному секторі ХДУ. Від 1976 р. і донині його наукова діяльність пов’язана з Інститутом монокристалів НАН України, де він пройшов шлях від провідного інженера до заступника директора інституту з наукової роботи. У 2006 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України.
Олександр Володимирович отримав систематичні наукові результати, які є важливими для розуміння впливу фазового стану, складу, типу структури й умов одержання матеріалів на їхній функціональний відгук (сцинтиляційний, термо-, фото- та електролюмінесцентний, електро- і магнітооптичний). Він розвинув уявлення про роль матричного катіону та умов його заміщення рідкісноземельним активатором на процес запасання енергії радіаційно опроміненими кристалами боратів. Одержані й охарактеризовані нові монокристали лужних, лужноземельних і рідкісноземельних боратів для сцинтиляційної і термодозиметричної техніки, встановлено природу радіаційно-індукованих дефектів, доведено їхній зв’язок з елементним складом і реальною структурою кристалів. Визначені й оптимізовані умови двовимірної кристалізації впорядкованих моношарів органічних і металоорганічних сполук, фулеренів, створено технологію одержання багатошарових структур на їхній основі на діелектричних, напівпровідникових і металічних підкладках. За ці дослідження О.В. Толмачов отримав Премію НАН України у галузі матеріалознавства ім. І.М. Францевича (1996).
Під керівництвом ученого визначено умови і кінетику фазового розпаду багатошарових металоорганічних структур як головної рушійної сили процесів зародкоутворення і росту матричних нанокристалів неорганічної фази. Вперше на прикладі нанокристалів PbS, CdS, ZnS та інших халькогенідів показано вплив граничного потенціалу на межі «нанокристал-матриця» на розмірне квантування енергії фотозбуджених носіїв заряду і технологічну можливість його направленої зміни. Розроблена перспективна технологія низькотемпературного (біоміметичного) вирощування покриттів з апатитоподібних матеріалів на поверхнях складної форми медичних металевих і сапфірових імплантатів. Основна увага приділена оптимізації процесів фазоутворення в умовах критичних перенасичень, що є важливим для реалізації прискореного росту покриттів.
Останніми роками О.В. Толмачов розпочав новий цикл досліджень у нанотехнологічній галузі, який пов’язаний з розробкою технології одержання стабілізованих нанокристалів металів і напівпровідників, гетеронаночастинок з поєднанням різних матеріалів ядра і оболонки, нанопорошків складних оксидів. Консолідовані ансамблі цих наноматеріалів вельми перспективні як основа багатофункціональної оптичної кераміки, в тому числі середовищ з функціями фотонного кристалу для створення нових типів пристроїв активної оптики.
Олександр Володимирович опублікував більше 200 наукових праць, зокрема монографію, одержав 14 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Він очолює відділ кристалічних матеріалів складних сполук Інституту монокристалів НАН України. Підготував 2 докторів і 8 кандидатів наук, є науковим керівником низки докторських і аспірантських робіт.
Учений входить до складу міжвідомчої Наукової ради «Фізика твердого тіла» НАН України і МОН України, наукових рад «Физико-химические основы полупроводникового материаловедения» та «Люминесценция» РАН, колегії експертів-матеріалознавців країн СНД. Він є членом-кореспондентом Академії технологічних наук України. З моменту утворення академічного журналу «Functional Materials» (1993) працює заступником головного редактора і науковим редактором часопису. Протягом останнього десятиріччя очолює спеціалізовану докторську вчену раду при Інституті монокристалів НАН України. О.В. Толмачов один із засновників філіалів кафедр фізики кристалів і фізичної оптики Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна при Науково-технологічному комплексі «Інститут монокристалів» НАН України для цільової підготовки молодих спеціалістів.
Нагороджений нагрудним знаком «Винахідник СРСР» (1986) та Почесною грамотою Верховної Ради України (2005).
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2007. — N 10
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua