 |
До 125-ї річниці
|
|
Народився Андрій Миколайович Лівицький 9 квітня 1879 р. в Липляві Золотоноського повіту на Полтавщині у старій козацькій родині. Закінчив колегію ім. Галагана в Києві. Згодом навчався в Київському університеті. Працював спершу у Лубнах адвокатом і мировим суддею, а відтак - у Каневі та Золотоноші.
Був змолоду діяльний в українському громадському житті, починаючи з гімназійних часів. Очолював Студентську Громаду в Києві. В 1901 р. став активним членом Революційної Української Партії (РУП) та головою відділу РУПу в Лубнах. У 1905 р. був заарештований царською жандармерією і засуджений як головний обвинувачений у справі "Лубенської Республіки" і "Громадської Самооборони". В роках 1905 - 1920 Андрій Лівицький - один із передових членів Української Соціял-Демократичної Революційної Партії. Після революції 1917 р. став членом Центрального Комітету Селянської Спілки і Центральної Ради, а також губернським комісаром на Полтавщині. В 1918 р. увійшов до українського Національного Союзу. За часів Директорії брав активну участь в організації Трудового Конгресу.
3 квітня 1919 р. Андрій Лівицький - міністр юстиції й заступник голови Уряду, а від серпня 1919 р. - керівник міністерства закордонних справ. У жовтні 1919 р., як голова Дипломатичної місії в Польщі, він виїхав до Варшави. 22 квітня 1920 р. Андрій Лівицький підписав союзний договір з Польщею - Варшавський договір. Після трагічного закінчення другого Зимового Походу наприкінці 1921 р. він відстояв тезу продовження діяльності Уряду УНР в екзилі. Як голова Уряду, в 1921 р. та у 1922 - 1926 роках разом з Симоном Петлюрою керував у Варшаві дипломатичною діяльністю УНР. Після вбивства С. Петлюри в травні 1926 р. в Парижі, Андрій Лівицький став його наступником як Заступник Голови Директорії, Головний Отаман Військ УНР. Відтоді він очолював Державний Центр УНР і керував українською державною політикою.
Андрій Лівицький жив у Варшаві, конфінований німцями з моменту вибуху Другої світової війни. Після закінчення війни в травні 1945 р. він активізував діяльність Уряду УНР в екзилі, доповнивши його запрошенням представників із Західної та Великої України. У 1946 р. А. Лівицький доручив Ісаакові Мазепі дбати про консолідацію політичних партій і організацій, що привело до створення Української Національної Ради в 1948 р.
Андрій Лівицький помер 17 січня 1954 р. в Карлсруе (був похований на цвинтарі Вальдфрідгофі у Мюнхені, згодом перепохований в С. Бавнд Бруку).
Із вищесказаного видно, що Андрій Лівицький не присвоював собі титулу "президента", хоча він був ним від смерті С. Петлюри (травень 1926 р.). Отож історики, пишучи про нього, заслужено називають його Президентом УНР в екзилі.
(Андрій Лівицький (1879 - 1954) Президент УНР (1926 -1954) // Державний центр Української Народної Республіки в екзилі: статті і матеріали. - К.: Веселка; Вашінгтон: Фундація ім. С.Петлюри в США, 1993. - C.405-406.)
Андрій Лівицький (1879 - 1954) Президент УНР (1926 -1954) // Державний центр Української Народної Республіки в екзилі: статті і матеріали. - К.: Веселка; Вашінгтон: Фундація ім. С.Петлюри в США, 1993. - C.405-406.
- У нарисі подається громадсько-політичний портрет А.Лівицького.
- Войценко О. Профілі діячів Української Народної Республіки. - Phil., 1981. - 47с.
- В основі праці особисті враження, міркування, спостереження, спогади про С.Петлюру, А.Лівицького, С.Витвицького, М.Лівицького.
До біографії Андрія Лівицького (Маловідомі документи Державного архіву Полтавської області) // Полтавська петлюріана. Матеріали других петлюрівських читань у Полтаві 15 серпня 1993 року. - Полтава: Т-во Просвіта. - 1993. - C.85-91.
- У статті на основі маловідомих документних джерел висвітлюються нові штрихи біографії А.Лівицького.
- З преси // Тризуб. - 1937. - № 6 (лютий). - C.14-15.
- Повідомлення про публікації в німецькій пресі з нагоди свята дня незалежності України, діяльність А.Лівицького на чолі уряду УНР.
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Лівицький Андрій Миколайович // Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. - Львів, 1995. - C.17-18.
- Вміщено коротку біографію А.Лівицького.
- Липовецький І. Листи з Варшави // Тризуб. - 1926. - № 19 (лютий). - C.17-19.
- Повідомлення про діяльність "Українського Правничого Товариства" у Польщі (голова Ради якого А.Лівицький, секретар - М.Лівицький) та його з'їзд, на якому від українських студентів виступив М.Лівицький.
- Лисенко-Лисий В. Значені карти // Нація в поході. - 1939. - № 8 (червень). - C.9-12.
- В статті характеризується УНР в екзилі за часів А.Лівицького.
- Лист пана Голови Директорії до В.Прокоповича // Тризуб. - 1927. - № 42 (листопад). - C.3-4.
- Лист А.Лівицького до В.Прокоповича з проханням залишитися на посаді Голови Ради Міністрів.
- Лівицький Андрій Миколайович // Укроп: Український об'єднаний портал. [Розділ:] Енциклопедія УСЕ. - URL:
Лівицький Андрій Миколайович (09.04.1879-17.01.1954) // Вожді-правителі України / Уклад.: П.П.Михайленко, В.П.Михайленко. - Житомир : Полісся, 2001. - С.220-221.
Шифр зберігання видання в НБУВ: ВА613855- Лівицький Андрій Миколайович (1879-1954)
// Укроп: Український об'єднаний портал. [Розділ:] Малий словник історії України. - URL:
Лівицький Андрій Миколайович (9.4.1879-17.1.1954) //
Довідник з історії України. А - Я / Інститут історичних досліджень Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка / За заг. ред. І.З.Підкови, Р.М.Шуста. - 2. вид., доопрац. і доп. - К. : Генеза, 2001. - С.415.
Шифр зберігання видання в НБУВ: ВС35322, ВС36382- Лісна І.С. Становлення української державності в Галичині (1918-1923 рр.). - Т., 2001. - 89с. - Бiблiогр.: с. 82-88.
- Розглядається державотворча та громадсько-політична діяльність Є.Петрушевича, С.Петлюри та А.Лівицького.
- Наказ Головної команди війська і фльоти Української Республіки // Тризуб. - 1969. - № 52. - C.23.
- Наказ про встановлення ордену "Хрест Симона Петлюри", підписаний Президентом УНР в екзилі А.Лівицьким.
- Наказ Головної команди війська Української Народної Республіки // Тризуб. - 1938. - № 3 (січень). - C.3.
- Наказ Президента УНР в екзилі А.Лівицького від 13.12.1937р. про створення "Об'єднання організації вояків Армії Української Народної Республіки на чужині, визначення керівного органу організації.
- Оленич Ю. Консолідація чи програма безпрограмовості // Самостійна Україна. - 1977. - № 5-6. - C.2-12.
- В статті розглядається проблема консолідації сил уряду УНР в екзилі, аналізується діяльність М.Грушевського, С.Петлюри, А.Лівицького.
Піскун В. Андрій Лівицький (1879-1954): Громадсько-політичний діяч // Нагороджені Україною: Меморіальний альманах. У 2-х т. - К.:
ЄВРОІМІДЖ, 2002. - Т. 2. - С.66-67.
- Президент А.Лівицький про українську політику 1917 року: [Інтерв'ю] // Дніпро: Календар-альманах, 1936. - C.75-78.
Шифр зберігання видання в НБУВ: Ж УНД № 274 - Президент в екзилі: [С.Петлюра, А.Лівицький, С.Витвицький, М.Лівицький, М.Плав'юк] // Урядовий кур'єр. - 1991. - № 34 (листопад). - C.4.
- Політичні портрети президентів в екзилі.
- Розмова з паном Президентом Української Народної Республіки Андрієм Лівицьким // Тризуб. - 1937. - № 6 (лютий). - C.2-7.
- В розмові з журналістом "Бюлетня Польсько-Українського", А.Лівицький розповів про свою громадсько-політичну діяльність на посаді Президента УНР в екзилі, дав характеристику державно-політичній діяльності С.Петлюри.
- Шамраєв В. Андрій Лівицький: штрихи до політичної біографії // Київська старовина. - 2001. - № 1. - C.156-166.
- Політичний портрет Президента УНР в екзилі Л.Лівицького.
- IV делєгатський з'їзд української еміграції у Польщі // Тризуб. - 1937. - № 44 (листопад). - C.2-6.
- Повідомляється про роботу з'їзду Української еміграції в Польщі, на якому з вітальним словом до делегатів виступив А.Лівицький.
- 60-тиліття пана Головного отамана // Тризуб. - 1939. - № 12 (березень). - C.3.
- Повідомлення про відзначення 60-річчя від дня народження А.Лівицького, характеристика його громадсько-політичної діяльності.
- 9-ий з'їзд товаривства б. вояків Армії УНР у Франції (Виступ А.Лівицького) // Тризуб. - 1938. - № 3 (січень). - C.9-11.
- У публікації відбито роботу 9-го з'їзду товариства вояків армії УНР у Франції. Відкрив з'їзд промовою А.Лівицький.
Капелюшний В.П. Замасковані імена: псевдоніми і криптоніми та проблема атрибуції авторства в історіографії українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. - К. : Нора-Прінт, 2001. - 104с.
- Подано псевдоніми і криптоніми, які використовували видатні державні та політичні діячи у тому числі А.Лівицький.
Copyright © 2004, Фонд Президентів України,
Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua