Павлуша І.А. Створення та розвиток електронних бібліотек в Україні: бібліотекознавчий аспект (кінець XX — початок XXI ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 20 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ
імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

 

ПАВЛУША Ірина Анатоліївна

 

УДК 026 (477)

 

СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННИХ БІБЛІОТЕК
В УКРАЇНІ: БІБЛІОТЕКОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ
(кінець XX — початок XXI ст.)

 

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,
бібліотекознавство, бібліографознавство

 

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

 

Київ — 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського.

Науковий керівник     академік НАН України, доктор філософських наук,
професор ОНИЩЕНКО Олексій Семенович,
Національна бібліотека України імені
В.І.Вернадського, генеральний директор
 
Офіційні опоненти:   доктор історичних наук, професор
ЧИШКО Віталій Сергійович,
Національна бібліотека України
імені В. І. Вернадського,
директор Інституту біографічних досліджень
 
    кандидат історичних наук
ХРИСТОВА Наталія Миколаївна,
Український науково-дослідний інститут
архівної справи та документознавства,
заступник директора
 
Провідна установа   Київський національний університет
культури і мистецтв Міністерства культури і
мистецтв України, м. Київ,
кафедра інформаційних ресурсів і сервісу

Захист відбудеться "5" грудня 2002 р. о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.165.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано "4" листопада 2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук                                  Чекмарьов А.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Новий історичний етап розвитку суспільства в 80-90-х роках ХХ ст. докорінно впливає на розвиток бібліотечної справи, вимагає не лише відповідних змін у науково-практичній діяльності сучасних наукових бібліотек, а й вдосконалення та розвитку окремих положень бібліотекознавства, узгодження бібліотечної теорії та практики з основними сучасними вимогами до бібліотечного та науково-інформаційного обслуговування науки та суспільства.

Одним із факторів, що на сьогодні впливають на бібліотечну теорію та практику, є глобальна інформатизація суспільства, в умовах котрої у бібліотеках, зокрема наукових, починається розширення сфери об'єктів комплектування (передусім на електронних носіях) і відбувається трансформація традиційних технологій на всіх етапах та процесах бібліотечної діяльності. Виникає принципово новий аспект розвитку системи документальних комунікацій, а також нові форми організації документів, серед котрих набувають поширення електронні бібліотеки (ЕБ).

Необхідність інформаційного забезпечення розвитку в Україні державотворчих процесів, економіки, науки і техніки зумовлює постановку перед бібліотеками як ключовими елементами системи документальних комунікацій завдання створення національної інформаційної інфраструктури, котра сприяла б оптимізації формування та використання національних документальних ресурсів. На це спрямовують Закони України "Про інформацію" (1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1992 р.), "Про Національну програму інформатизації" (1998 р.) та Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" (2000 р.), "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" (2000 р.). Крім того, постала необхідність формування соціокультурного середовища, що базуватиметься на національно-культурних цінностях і розвиватиметься в гармонії зі світовою культурою. На єдину правову політику в справі обліку, збереження, використання історико-культурної спадщини спрямовано Закон України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.), дія якого безпосередньо поширюється на бібліотеки і бібліотечні фонди (БФ).

Формування документальних ресурсів історико-культурної спадщини, можливість створення електронних колекцій джерел і цілісних тематичних бібліотек у цій галузі, інтенсифікація їх використання є одночасно важливим завданням історичної науки, спрямованим на розробку критеріїв формування таких ресурсів, організацію інтелектуального доступу до них та створення страхового фонду електронних копій історичних документів.

Процес розширення функцій бібліотек і розвиток новітніх технологій зумовили появу в БФ поряд з документами на традиційних носіях інформації і електронних інформаційних ресурсів (ІР). Це поєднання має значною мірою синкретичний характер, не відпрацьована інструктивно-нормативна база організації комплектування, опрацювання, зберігання та використання електронних документів (ЕД), відсутня взаємоузгодженість цих технологій з традиційно бібліотечними.

Таким чином, постає нове коло наукових завдань у галузі розвитку бібліотечної справи та нові об'єкти бібліотекознавчого дослідження. Передусім — щодо питання застосування нових підходів до розв'язання проблем створення сховищ ІР, їх організації, методів і засобів доступу до них. В узагальненому вигляді такі підходи сьогодні концентруються довкола питань побудови та функціонування ЕБ. Водночас, і саме поняття ЕБ не має узгодженого і сталого змісту, хоча термін активно застосовується у колі фахівців різного профілю.

На сьогодні вже накопичений різноманітний практичний досвід у створенні електронних сховищ інформації, однак він не має належного наукового узагальнення в контексті обраної нами теми. Отже, постала не лише теоретична, а й практична необхідність розв'язання низки бібліотечно-технологічних питань подальшого розвитку ЕБ і, зокрема, технології комплектування, зберігання та ефективного використання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів (БІР), а також з'ясування бібліотекознавчих механізмів побудови інфраструктури для забезпечення акумуляції інформації.

Стан наукової розробленості теми. Багатоплановість і багатоаспектність проблеми формування ЕБ зумовили появу значної кількості наукових праць, що безпосередньо або опосередковано стосуються теми дисертаційного дослідження. Аналіз розвитку наукової думки в цьому напрямі свідчить про те, що до проведення даного дослідження розглядалися лише окремі аспекти створення та розвитку електронних сховищ інформації. Певне значення для створення теоретичної моделі ЕБ мають підготовлені В.А.Андрєєвим, Я.Л.Шрайбергом, С.Цильхардтом, Чжао Бо-син та ін. публікації, що дали змогу простежити вже набутий досвід зі створення і розвитку електронних БІР у світі та Україні.

Важливими у розробці теоретичних основ розвитку бібліотек в електронному середовищі є наукові напрацювання щодо їх термінологічного визначення таких дослідників, як Т.А.Бахтуріна, Т.М.Кузмішина, І.Г.Моргенштерн, Ю.Н.Столяров, Е.Р.Сукіасян та ін. Серед загальних питань необхідно виокремити визначення сучасних тенденцій та перспектив розвитку ЕБ Г.А.Євстігнєєвої, А.І.Земскова, Б.Е.Ленга, М.Г.Лінквіста, О.С.Онищенка, Роберта Д.Стюарта, Я.Л.Шрайберга та ін.

Особливу групу складають публікації дослідників, що займалися розробками науково-організаційних та правових засад створення зібрань ЕД, серед них: Е.Г.Азгальдов, О.Ф.Бойкова, С.Л.Васильченко, К.Ю.Генєєва, С.Китс, В.Наумов, С.В.Пушкова, М.С.Слободяник, А.А.Стрельцов, І.Ф.Тюніна, П.Б.Хугенхольтц та ін.

Окремі аспекти формування та опрацювання ЕД та тематичних ресурсів знайшли своє відображення в роботах Т.А.Бахтуріної, Е.М.Зайцевої, Н.Н.Каспарової, Ф.Класквіна, Т.П.Павлуши, О.Тимофєєвої, Н.М.Христової, А.О.Чекмарьова, В.С.Чишка та ін. Однак обраний нами аспект не розглядався.

Враховуючи особливе значення для розробки інформаційної технології ЕБ здобутків учених у галузі інформатики, розглянуто публікації А.Віслого, Р.С.Гіляревського, М.В.Гончарова, Л.Й.Костенка та ін., де висвітлюються різні аспекти інформаційної технології формування фонду ЕД та використання Інтернет у бібліотеках.

Вищезгадані дослідження або залишилися на рівні постановки проблеми, або були присвячені окремим аспектам створення та розвитку електронних сховищ інформації. Бібліотекознавчий аспект досліджуваного питання, який комплексно і системно розглядає не лише питання теорії ЕБ, а й питання організації взаємопов'язаної системи комплектування, обліку, опрацювання, зберігання та використання ЕБ як окремого бібліотекознавчого об'єкта, розглядався лише побіжно.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною завдань Національної академії наук України та планових НДР Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського "Розробка архітектури й інформаційної технології електронної бібліотеки" (постанова Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України від 4 листопада 1998 р. № 121/127) та "Формування і використання ресурсів електронної бібліотеки" (постанова Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України від 6 грудня 2001 р., протокол № 10, п. 1).

Об'єктом дослідження є електронна бібліотека як структурна частина інформаційних ресурсів традиційної бібліотеки.

Предмет дослідження — методологічні, науково-інформаційні, бібліотечно-технологічні й організаційні засади створення та розвитку електронних бібліотек.

Мета роботи — розробка наукових засад формування, опрацювання й використання електронних ресурсів (ЕР) як органічної частини бібліотечної діяльності й системи документальних комунікацій.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 80-90-х років ХХ ст. — поч. ХХІ ст., коли розпочалося становлення національної інформаційної інфраструктури України та сталися якісні зміни в системі суспільного устрою і розвитку системи документальних комунікацій, які зумовили необхідність пошуку нових підходів до розв'язання проблеми інформаційного забезпечення суспільства. Це дало змогу провести історико-порівняльний аналіз інформаційних систем в історичному зрізі, прослідкувати еволюцію ролі електронної інформації в системі документальних комунікацій на різних етапах і розглянути шляхи їхнього подальшого розвитку.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що автором:

Теоретична значимість дисертаційного дослідження полягає в опрацюванні, аналізі й узагальненні основних тенденцій та досвіду формування ЕБ в Україні та провідних державах світу, розробці комплексу взаємопов'язаних науково-методичних та науково-організаційних засад розвитку бібліотеки як документально-інформаційного центру за умов становлення інформаційної інфраструктури України кінця ХХ — початку ХХІ ст. в аспекті бібліотекознавчих питань акумуляції, формування, зберігання й наступного використання ІР.

Методологічною основою дисертації є загальнонаукові підходи до пізнання (системний, структурний, модельний) з використанням історіографічного, порівняльного та хронологічного методів. До реалізації дослідницьких завдань залучалися також методи інформаційного та бібліотекознавчого аналізів, що дало можливість дослідити загальні особливості й специфіку етапів розвитку ЕБ, їх зміст та функції.

Практичне значення дисертації. Отримані в дослідженні результати, що розв'язують комплекс науково-технологічних питань у галузі формування, зберігання та використання електронних ресурсів, були покладені в основу розробки курсу "Електронні бібліотеки" для викладання його у фахових вищих навчальних закладах. Висновки і рекомендації дисертації були враховані при вирішенні науково-технологічних питань формування, зберігання та використання потоків електронної інформації та створенні в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського фонду ЕД, який сукупно з ДПА на основі реферативної БД з 1999 року встановлено на Інтернет-вузлі НБУВ.

Особистий внесок здобувача. Основні результати дослідження викладено в статтях, написаних одноосібно. У співавторстві написано статті з проблемних питань, що вирішувалися на стику різних дисциплін і фахівцями різного профілю.

Апробація результатів дисертації. Наукове дослідження тривало впродовж 1998-2001 років. Основні його положення та результати наведено в десяти публікаціях у фахових періодичних виданнях та тематичних збірниках наукових праць, доповідях на міжнародних наукових конференціях "Інформаційна діяльність наукової бібліотеки" (Київ, 13-16 жовт. 1998 р.), "Бібліотечно-інформаційні ресурси наукової бібліотеки: формування та використання" (Київ, 12-15 жовт. 1999 р.), "Бібліотеки — центри науково-інформаційних ресурсів ХХІ століття" (Київ, 9-13 жовт. 2000 р.), "Бібліотечно-інформаційний сервіс" (Київ, 9-11 жовт. 2001 р.), а також на науково-практичній конференції "Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь" (Київ, 29-30 лист. 2000 р.).

Джерельну базу дослідження становить комплекс документальних джерел: опублікованих — нормативні акти України в галузі інформаційної діяльності, наукові праці з історії, наукознавства, теорії бібліотекознавства, бібліографознавства й інформатики, фахові періодичні видання, а також профільні ІР локальних БД та ЕБ різних установ та організацій; широко залучалися як джерельна інформація ресурси мережі Інтернет у галузі організації та методичного забезпечення акумуляції та функціонування документальних ресурсів з метою вивчення досвіду діяльності світових інформаційних служб. Історія формування електронних БІР та сучасний стан їх розвитку вивчався з використанням документів відомчого архіву НБУВ та провідних бібліотек України, а також поточної службової документації.

Структура дисертації підпорядкована логіці дослідження, його меті та основним завданням. Дослідження обсягом (174 сторінки машинописного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 336 позицій. Основний зміст дисертації викладено в десяти публікаціях автора, сім з яких є одноосібними.

Основний зміст дисертації

У "Вступі" обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет, сформульовано мету та завдання роботи, охарактеризовано методологічні засади і методи дослідження, проаналізовано стан наукової розробленості теми. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, ступінь їх апробації.

У першому розділі "Історіографія питання. Джерельна база дослідження. Понятійний апарат" подається історіографічний огляд проблеми. При виконанні дисертаційного дослідження в якості джерельної бази широко залучалися ІР мережі Інтернет (Веб-сайти бібліотек, архівів, видавництв тощо). Також при висвітленні окресленої проблеми було проаналізовано ряд опублікованих джерел інформації: наукові праці з історії, наукознавства, теорії бібліотекознавства й інформатики, фахові періодичні видання тощо. Окрему увагу було приділено вивченню законодавчої бази країн світу та нормативних актів України в галузі інформаційної діяльності, а також документів, пов'язаних із діяльністю і статусом бібліотек (закони України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, укази Президента України, документи міжнародних організацій, міжвідомчі програми тощо). При дослідженні історії формування електронних БІР та сучасного стану їх розвитку було вивчено документи відомчого архіву НБУВ та провідних бібліотек України за останні десять років та поточна документація для службового користування (звіти, методичні рекомендації, інструкції, технологічні вимоги, документація, що пов'язана з діяльністю структурних підрозділів бібліотек тощо), також залучалася нормативно-інструктивна документація, що регулює формування та опрацювання ЕР.

Розглянуто еволюцію поглядів щодо термінології, зокрема появу в професійній літературі нових понять "віртуальна", "гібридна", "електронна", "комп'ютерна", "онлайнова" та "цифрова" бібліотеки. Проаналізовано їх сутність і констатовано, що переважна більшість українських і російських спеціалістів використовують термін "електронна бібліотека", західні ж фахівці — "цифрова бібліотека (digital library)".

На нашу думку, доцільніше зупинитися на терміні "електронна бібліотека", тому що терміноелемент "комп'ютерна" пов'язаний з устаткуванням, "цифрова" — зі способом запису інформації, "онлайнова" — з принципом доступу, "віртуальна" — заперечує реальність об'єкта. Термін "електронна бібліотека" відбиває всю сукупність зазначених ознак.

Отже, під ЕБ у рамках цього дослідження ми розуміємо вид розподіленої документальної системи, в якій знаходяться документи безвідносно до їхнього фізичного місцезнаходження і юридичної приналежності (бібліотекам, архівам, музеям, інформцентрам тощо) у машиночитаній (електронній) формі, причому єдиний інтерфейс доступу до них забезпечується програмними засобами з єдиного пункту за допомогою глобальної інформаційної мережі.

У другому розділі "Становлення та розвиток електронних бібліотек в країнах світу та Україні" проаналізовано досвід створення зібрань ЕР у країнах світу та в Україні.

Уперше формування цілісного зібрання друкованих книг у електронній формі було розпочато 1971 року в Іллінойському університеті (США) М. Хартом (проект "Гутенберг", який містив тексти класиків англійської та американської літератури ретроспективного характеру).У США з 90-х років ХХ ст. існують такі проекти, як "DLI" (Digital Libraries Initiative — Ініціатива цифрових бібліотек) — за підтримки Національного наукового фонду, Агенції перспективних досліджень у галузі оборони та Національної агенції з аеронавтики і космічного простору — та проект "Пам'ять Америки", який було започатковано за ініціативи Бібліотеки Конгресу та 15 університетських книгозбірень Національної федерації цифрових бібліотек. "Пам'ять Америки" включає 44 історичні колекції загальним обсягом понад один млн. документів, однак має виключно меморіальний характер. Констатовано, що обмеження, які випливають з авторського права, не сприяли розвитку ЕБ, тому основою зібрань ЕД у США стали не комп'ютерні версії друкованих видань, а довільні текстові файли. Термін "цифрова бібліотека" не завжди адекватно відбивав сутність представлених зібрань, і вони отримали назву "Центри електронних текстів".

У країнах Західної Європи з 1995 року започатковано корпоративний міжнародний проект "Bibliotheca Universalis", спрямований на забезпечення загальнодоступності наукової та культурної спадщини людства. Він є одним із 11 науково-технічних проектів, що реалізуються під егідою країн "Великої сімки". Однак, через невирішеність проблеми авторського права в електронному середовищі, вагомих результатів не було досягнуто.

Меморіальний набір документів містять також проекти національних ЕБ Німеччини, Китаю, Японії, Австралії. Значну увагу приділено створенню електронних копій пам'яток світової культури за програмою ЮНЕСКО "Пам'ять світу". Отже, невирішеність питань авторського права визначила історико-культурний характер, склад і конкретний зміст цих бібліотек та значні обсяги їх фінансування.

У Росії наприкінці ХХ ст. також виникла певна кількість ЕБ. Серед них: бібліотеки класиків літератури — "Публічна електронна бібліотека Євгена Пєскіна" та "Бібліотека Максима Мошкова", "Московська колекція рефератів" (дипломні та курсові студентські роботи), "Російська фантастика". Недоліком цих бібліотек є їх вузькопрофільний характер й орієнтація на широкі інтереси. В "Національній електронній бібліотеці" Росії, що являє собою архів російськомовних засобів масової інформації — матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, проблема дотримання авторського права вирішується в рамках єдиного інформаційного об'єднання. Інформація кінцевим користувачам надається на комерційних засадах.

У 1999 році робочою групою представників дев'яти міністерств і відомств було розпочато розробку міжвідомчої програми "Електронні бібліотеки Росії" з метою створення, збереження і розвитку електронних ІР у сфері науки, техніки, культури, освіти, економіки та охорони здоров'я. Але, в зв'язку з реорганізацією міністерств і відомств, що здійснювали фінансування програми, очікуваних результатів не було досягнуто. Згодом ця програма знайшла своє продовження в рамках Федеральної цільової програми "Електронна Росія на 2002 — 2010 рр.". Її метою визначено підвищення ефективності функціонування економіки, державного керівництва і місцевого самоврядування.

Проект "Пам'ять Росії" як складова "Пам'яті світу" передбачає створення та поширення електронних копій найбільш цінних, рідкісних, історично та національно значущих примірників книг, рукописів, карт, образотворчих і музичних матеріалів.

В Інтернет кількість електронних версій наукових журналів перевищує 10 тис. Власниками ІР є великі видавництва, серед яких такі партнери бібліотек, як: Ebsco, Elsevier Science, Springer, Swets & Zeitlinger. Передплатникам друкованих версій цих журналів надається безкоштовний або пільговий віддалений доступ до них. У 1998 році Російським фондом фундаментальних досліджень було започатковано проект "Наукова електронна бібліотека", котрий передбачає надання доступу до електронних версій журналів консорціуму авторизованих користувачів (передплатників друкованих версій) через бібліотеку, що територіально знаходиться в Москві.

В Україні створення ЕБ ще не має рангу окремих проектів, а здійснюється бібліотеками в поточному режимі. Серед них — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського, Наукова бібліотека Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. Названі бібліотеки сформували значні фонди ЕД з відповідним пошуковим апаратом як частину документально-інформаційних ресурсів своїх бібліотек.

Фонд ЕД НБУВ, а власне ЕБ як об'єкт нашого дослідження, є універсальне за видовим і тематичним складом зібрання комп'ютерних версій публікацій. Його призначення — архівне зберігання ЕД та підтримка онлайнового доступу до повних текстів публікацій. Інформаційно-ресурсними складовими Фонду є книги, надані авторами; статті з періодичних видань, отримані від редакцій журналів; автореферати дисертацій, захищених в Україні з 1998 року; публікації з бібліотечної справи та інформаційної діяльності; твори класиків української літератури (Івана Котляревського, Тараса Шевченка та ін.); електронні копії раритетів НБУВ. Комплектується фонд ЕД за рахунок надходжень від інтелектуальних власників публікацій, загальнодоступних Інтернет-документів, матеріалів, отриманих при скануванні історико-культурних фондів бібліотек. Щомісячний обсяг його поповнень становить 300-500 документів. Для роботи з фондом ЕД, який налічує понад 20 тис. файлів загальним обсягом понад 2 GB, використовується пошукова система — пакет прикладних програм CDC/ІSІS (ЮНЕСКО), доповнений спеціальною компонентою WWW-ІRBIS (ДПНТБ Росії). Щорічно сайт НБУВ відвідують в середньому 140 тис. користувачів.

Крім книгозбірень, роботи зі створення ЕБ проводить Державний комітет архівів України, на сайті якого започаткована ЕБ архівної системи: комп'ютерні версії періодичних видань "Архіви України" (з 1999 р.) та "Вісник Держкомархіву" (з 2000 р.), підручники, фахові словники, БД, електронні тексти з різних питань діяльності архівів тощо.

Відзначено, що в 90-х роках ХХ ст. роботи зі створення в нашій державі електронних зібрань інформації, незважаючи на певні отримані результати, не мали належної системності й не забезпечували комплексного вирішення завдань організаційного та правового характеру. Принципово важливо вже на початковій стадії вирішення комплексу питань створення ЕБ застосувати методологію системного підходу, яка базується на відомому законі взаємозв'язку та взаємозумовленості явищ і потребує аналізу досліджуваних явищ та об'єктів не лише як самостійних систем, а й як підсистем певної більшої системи.

У дисертаційній роботі досліджено еволюцію поглядів щодо авторського права в електронному середовищі, напрацьований світовим співтовариством досвід і шляхи вирішення цієї проблеми. Наголошено на недостатній розробленості зазначеного питання в чинних законодавствах країн світу і, зокрема, України.

Розглянуто офіційну позицію Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і організацій (ІФЛА) з питань авторського права в електронному середовищі, висловлену на її Генеральних конференціях у 1996 і 2000 роках. Ця міжнародна організація вважає, що надмірна охорона авторського права може призвести до порушення принципів соціальної справедливості шляхом необґрунтованого обмеження доступу до інформації і знань, стримуватиме конкуренцію й інновації. ІФЛА пропонує бібліотекам і архівам дозволити законом переводити в цифровий формат матеріали, що охороняються авторським правом, з метою забезпечення їх збереження й архівування.

В основу науково-організаційних засад створення ЕБ запропоновано покласти принцип зацікавленості індивідуальних і колективних авторів у доведенні інформації про отримані ними результати до світової спільноти через ЕБ, зокрема прийняття державними установами, відомствами та організаціями, що мають у своїй структурі ЕБ, рішень про безоплатне передавання їм або безпосередньо НБУВ як національному депозитарію електронного продукту комп'ютерних версій усіх документів з урахуванням авторського права для архівного зберігання та подальшого використання, зокрема для установ з бюджетним фінансуванням. Другий варіант — передавання безпосередньо авторами комп'ютерних версій своїх праць у депозитарії ЕД за домовленістю про їх часткове чи повне використання на основі укладання договору між бібліотекою та авторами. Третій варіант — білінгова система розрахунків між інтелектуальними власниками та споживачами документальної інформації. Автор відразу отримує матеріальну компенсацію, а бібліотека використовує документ на власний розсуд. Четвертий — базується на безоплатному виді компенсації за надані автором твори, коли бібліотека бере на себе обов'язки пропагувати доробок автора шляхом створення рекламно-інформаційних видань (збірник нових надходжень); відображати відомості про них у традиційному електронному каталозі (ЕК) бібліотеки з позначкою "ЕД"; представляти розширену інформацію на Веб-сайті бібліотеки; надавати авторам пільгові послуги в користуванні бібліотекою тощо.

У третьому розділі "Основні теоретичні та науково-практичні засади формування електронних бібліотек та обліку електронних ресурсів: бібліотекознавчий аспект" показано, що з 90-х років ХХ ст. відбувається розширення функцій бібліотек, що зумовлено появою в БФ поряд з документами на традиційних носіях інформації і електронних ІР. Однак, стрімкий випереджаючий розвиток інформатизації в умовах консервативності правової бази і бібліотечної технології формування та використання ресурсів бібліотек спричинив серйозне відставання у бібліотечній теорії та практиці комплектування, організації фонду та обліку ЕБ, засобів використання інформації, виникнення суперечності між кумулятивними та інформаційними можливостями бібліотек.

Основні тенденції формування ЕР в ЕБ передбачають наявність трьох інформаційно-ресурсних складових, що функціонально орієнтовані на розкриття власних фондів, отримання повних текстів документів від власників інформації, пошук у світовому документному інформаційному потоці і розширення структури фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих у вигляді довідника.

Як інформаційно-ресурсні складові ЕБ визначено: 1) документні ресурси, що складаються з традиційних видів документів (твори друку на паперових носіях, аудіовізуальні документи тощо) — ця інформація вважається опублікованою; 2) неопубліковані документні ресурси на паперових носіях, що зберігаються на правах рукопису (звіти про НДР, автореферати дисертацій, оглядово-аналітичні, архівні та рукописні документи тощо); 3) твори електронного "друку" — документи на електронних носіях (CD-ROM, DVD-диски тощо), які дорівнюються традиційним публікаціям і оформлені з урахуванням авторських прав і умов їх розповсюдження, або інші ЕР, що оформлені з дотриманням вимог авторської відповідальності й певних реквізитів. Їх слід вважати електронними публікаціями; 4) ЕР, що формуються як ресурси без закріплення форми, визнаної як публікація з відповідними реквізитами, тобто за встановленою практикою їх не можна повною мірою вважати публікаціями (Веб-сайти, БД тощо), та ІР як власний продукт бібліотеки.

Технологічна схема формування фонду ЕБ передбачає повнотекстове розширення бібліографічних записів ЕК адресами комп'ютерних версій отриманих першоджерел. Поглиблене розкриття знань, зосереджених у фондах ЕД, здійснюється на основі використання як пошукового апарату ЕБ комплексу реферативних і авторитетних записів про суб'єкти й об'єкти системи документальних комунікацій. Для повноти комплектування ЕБ пропонується розширення структури її фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих.

В основу технологічної схеми створення ЕБ покладена базова технологія бібліотечної діяльності, що виходить з необхідності проведення ЕР за циклом "шлях документа" з урахуванням специфіки ІР. На початковій стадії формування ЕБ необхідно визначити поняття ЕД як одиниці бібліотечного обліку і зберігання. За одиницю зберігання ЕД визначено диск, за одиницю обліку - файл (як окремий, так і їх сукупність). На першому етапі ЕР визначається за принципом його походження (з власних ресурсів бібліотек, отриманих від власників інформації, Веб-ресурсів). На цій основі здійснюється первинний облік і присвоєння імені файлу як одиниці обліку ЕД, що визначений нами як опис ЕР. Наступний крок — формування одиниці зберігання ЕД, що передбачає запис ЕР на диск (носій тривалого зберігання) та створення паспорту ЕД. ЕК та БД не можна вважати документним ЕР до того часу, поки вони не будуть зафіксовані на електронному носії тривалого зберігання, зареєстровані в облікових документах, відображені у ДПА бібліотеки і передані до загального БФ.

Інформування користувачів про нові надходження до ЕБ запропоновано здійснювати шляхом: створення періодичних рекламно-інформаційних видань (наприклад, збірник нових надходжень до ЕБ) в електронному та друкованому варіантах; організації рекламних акцій на виставках нових надходжень документів до БФ та під час проведення відповідних заходів; відображення відомостей про ЕР у загальнобібліотечному ЕК з позначкою "ЕР" або "ЕД"; представлення розширеної інформації на Веб-сайті бібліотеки.

Для обліку ресурсів, що продовжують поповнюватися або редагуватися (ЕК, БД тощо), слід ввести спеціальну форму обліку — паспорт ЕР, який дасть змогу не лише реєструвати документ, а й здійснювати управління ЕР з урахуванням його специфіки. Оскільки ЕР може знаходитись поза межами бібліотеки, але бути доступним для користувачів через Інтернет, пропонується здійснювати облік тільки тих ресурсів, що зберігаються безпосередньо у бібліотеці. ЕД, що існує самостійно, інвентаризуються в окремій відповідній книзі з зазначенням матеріального носія та передаються для балансового обліку бібліотеки.

За одиницю зберігання ЕР запропоновано визнати матеріальний носій інформації, який забезпечуватиме його довгострокове збереження (CD-ROM, DVD тощо). Інформація на ньому фіксується у вигляді, котрий передбачає її подальше ефективне використання. Такий ЕД повинен мати вихідні дані, що реєструються у паспорті ЕР та відображаються в книзі сумарного обліку документів, а також включаються до ДПА бібліотеки. Реєстрація нових надходжень до бібліотеки, формування фонду ЕД і контроль за його складом і змістом здійснюються через універсальну облікову форму — картку-паспорт ЕД, у якій зафіксована вся можлива інформація про ЕР. У ній, крім традиційних елементів обліку (бібліографічного опису та шифру зберігання документа) зазначатимуться також відомості про специфічні особливості ЕД. Якщо ЕД не опублікований, його бібліографічний опис необхідно здійснювати за археографічними правилами, зберігаючи при цьому форму паспорта як єдиного облікового документа.

Розглянуто різні визначення понять "електронний документ" та "електронна публікація" (ЕП). ЕД — упорядкована інформація, що існує в електронному середовищі, а ЕП — лише той ЕД, що оформлений відповідно (як видання ЕД) з юридично зафіксованою відповідальністю автора або авторитетної організації.

Для організації комплектування ЕБ необхідно: вдосконалити державно-правову базу регулювання прав бібліотек на використання та розповсюдження наукової, освітньої та культурологічної інформації; розробити нормативне забезпечення для передавання до фонду наукових книгозбірень комп'ютерної інформації; визначити єдині технологічні вимоги до комплектування та організації БФ.

Сукупний БФ ЕБ доцільно поділити на фонди: тимчасового зберігання, постійного (депозитарного) зберігання та найбільш цінних документів. Констатовано, що форматне забезпечення ЕБ має задовільну нормативну базу. В практичному аспекті подані до ЕБ першоджерела зберігатимуться в тому самому форматі, в якому їх надаватимуть інтелектуальні власники (HTML-, PDF- чи іншому). Проблему лінгвістичного забезпечення ЕБ у процесі формування їх фондів доцільно вирішувати шляхом створення розширеного пошукового образу документа, що включатиме анотацію, реферат чи ключові фрагменти текстів у реферативні БД, котрі дадуть змогу здійснювати пошук за будь-яким терміном реферату.

Основні висновки

  1. Сучасний період розвитку України в контексті обраної нами теми характеризується швидким розвитком інформаційних технологій. На сьогодні бібліотеки є не лише центрами доступу до інформації, а й кумуляторами власних ІР, обсяг котрих дедалі зростає. За складом і матеріальною конструкцією БФ стає синкретичним, де співіснують як традиційні види друкованої продукції, аудіо- та відеоресурсів, так і ЕР на мікроносіях, автоматизовані ІР (у вигляді БД, баз знань, гіпертекстових систем, електронних видань). Крім того, бібліотеки стали центрами доступу до світової мережі Інтернет, ІР котрої не є частиною їх власних фондів. За цих умов традиційні технології бібліотеки неминуче трансформуються. Однак сучасна бібліотечна практика значно відстає від темпів освоєння галузі нової діяльності, ще досі не сформульовані наукові засади і не опрацьовані бібліотечні технології, котрі дадуть змогу кваліфіковано здійснювати формування, зберігання і використання фонду ЕД. Ця проблема є однією з найактуальніших у сучасному бібліотекознавстві.

  2. Професійна термінологія бібліотекознавства і бібліотечної практики видозмінюється з розвитком інформаційних технологій. Однак формування нової лексики і термінології перебувають у стадії обговорення. Зокрема, це стосується таких понять, як ЕР, ЕБ, ЕД, ЕП. На сьогодні ці терміни не узгоджені й часто вживаються як синоніми. В нашому дослідженні ми формулюємо ці поняття з огляду на зміст бібліотечної діяльності.

  3. Аналіз зарубіжного та українського досвіду створення ІР і формування фондів під загальним поняттям ЕБ показав, що відсутній бібліотекознавчий підхід до формування фондів ЕР, відсутня і технологія опрацювання ЕР. Наявні ЕБ сформовані як банки даних, і поняття "бібліотека" в їх назві має умовний характер. Крім того, за змістом вони вузькотематичні, в переважній більшості мають меморіальний склад ЕД (зокрема, класичної літератури, пам'яток історії та культури тощо). Основна причина цього — невирішеність питань авторського права як у країнах світу, так і в Україні та відсутність професійного бібліотекознавчого підходу до формування фондів ЕД.

  4. На сьогодні в бібліотеках сформовано значний обсяг електронних ІР (в практичному плані — об'єкт нашого дослідження) як "ЕБ", котрі є органічною частиною бібліотеки в традиційному розумінні. Інформаційно-ресурсні складові ЕБ (авторські ЕП; власні електронні ІР; матеріали, що вільно поширюються глобальними комп'ютерними мережами). Основними функціями ЕБ є: розкриття власних фондів; поповнення фондів ЕД шляхом отримання повних текстів документів; пошук у світовому документному інформаційному потоці й розширення структури її фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих у вигляді довідника.

  5. В основу технологічної схеми створення ЕБ покладено базову технологію бібліотечної діяльності, що спричинено необхідністю проведення ЕР за циклом "шлях документа" з урахуванням специфіки ІР. На початковій стадії формування ЕБ необхідно визначити поняття ЕД як одиниці бібліотечного обліку і зберігання. За одиницю зберігання ЕД визначено диск, за одиницю обліку — файл (як окремий, так і їх сукупність). На першому етапі ЕР визначається за принципом його походження (з власних ресурсів бібліотек, отриманих від власників інформації, Веб-ресурсів). На цій основі здійснюється первинний облік і присвоєння імені файлу як одиниці обліку ЕД, що визначений нами як опис ЕР. Наступний крок — формування одиниці зберігання ЕД, що передбачає запис ЕР на диск (носій тривалого зберігання) та створення паспорту ЕД. ЕК та БД не можна вважати документним ЕР до того часу, поки вони не будуть зафіксовані на електронному носії тривалого зберігання, зареєстровані в облікових документах, відображені у ДПА бібліотеки і передані до загального БФ.

    Інформування користувачів про нові надходження до ЕБ запропоновано здійснювати шляхом: створення періодичних рекламно-інформаційних видань (наприклад, збірник нових надходжень до ЕБ) в електронному та друкованому варіантах; організації рекламних акцій на виставках нових надходжень документів до БФ та під час проведення відповідних заходів; відображення відомостей про ЕР у загальнобібліотечному ЕК з позначкою "ЕР" або "ЕД"; представлення розширеної інформації на Веб-сайті бібліотеки.

  6. Проблему відображення специфіки електронної форми, умови використання, фіксації кількісних і якісних змін у змісті та формі ресурсу, здійснення управління ЕР бібліотеки з урахуванням специфіки БФ пропонується вирішувати за допомогою створення нової додаткової форми обліку — паспорту ЕР. У картці-паспорті ЕД, крім традиційних елементів обліку (бібліографічного опису та шифру зберігання документа) зазначатимуться також відомості про його специфічні особливості.

  7. Для організації комплектування ЕБ надалі необхідно: вдосконалити державно-правову базу; розробити нормативне забезпечення; визначити єдині технологічні вимоги до представлення на комп'ютерних носіях наукової інформації для її наступного включення до фондів ЕБ із мінімальними додатковими трудовитратами. Форматне забезпечення ЕБ має задовільну нормативну базу. В практичному аспекті подані до ЕБ першоджерела зберігатимуться в тому ж форматі, в якому їх надаватимуть інтелектуальні власники (HTML-, PDF- чи іншому). Проблему лінгвістичного забезпечення ЕБ у процесі формування їх фондів доцільно вирішувати шляхом створення розширеного пошукового образу документа, що включатиме анотацію, реферат чи ключові фрагменти текстів у реферативні БД, котрі дозволять здійснювати пошук за будь-яким терміном реферату.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора:

  1. Павлуша І. А. Електронні інформаційні ресурси в системі наукових комунікацій // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. праці та матер. конф. Вип. 1. — К.: Т-во "Знання" України, 2001. — С. 237-245.

  2. Павлуша І. А. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання розробки української концепції // Бібл. вісн. — 1999. — № 4. — С. 13-24.

  3. Павлуша І. А. Електронні бібліотеки: питання комплектування й обробки вхідної інформації // Бібл. вісн. — 1999. — № 5. — С. 14-21.

  4. Павлуша І. А. Електронні бібліотеки: системний підхід до формування фондів // Бібл. вісн. — 2000. — № 2. — С. 16-19.

  5. Павлуша І. А. Рукописи і стародруки на WWW-серверах національних бібліотек // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація: Наук. пр. НБУВ. Вип. 1. — К., 1998. — С. 332-336.

  6. Павлуша І. А. Формування віртуальної бібліотеки пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 9. — С. 13-15.

  7. Павлуша И. А., Павлуша Т. П. Электронный справочник о книжном наследии Украины // Науч. и техн. б-ки. — 1995. — Спец. вып. — С. 38-43.

  8. Яковлєв В. А., Павлуша І. А. Книжкова спадщина України і нові інформаційні технології // Зб. матеріалів міжнар. наук. конф. "Бібліотека у демократичному суспільстві"; Київ, 21-23 листопада 1995 р. — К., 1995. — С. 105-107.

  9. Павлуша І. А., Павлуша Т. П. Пам'ятки писемності та друку України: електронний енциклопедичний довідник // Доп. та повідомл. міжнар. наук. конф. "Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики"; Львів, 25-26 серпня 1995 р. — Львів, 1996. — С. 104-111.

  10. Павлуша І. А. Використання фасетних класифікацій в електронних довідниках // Тез. доп. міжнар. наук. конф. "Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи"; Київ, 10-12 жовтня 1995 р. — К., 1995. — С. 12-13.

Павлуша І. А. Створення та розвиток електронних бібліотек в Україні: бібліотекознавчий аспект (кінець XX — початок XXI ст.) — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.08. — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. — Київ, 2002.

У дисертаційній роботі досліджено основні тенденції та напрями розвитку ЕБ в Україні та світі. Виявлено здобутки та перешкоди на шляху формування електронних БІР як ЕБ. Уточнено ряд змістовних аспектів розвитку нової термінологічної системи, пов'язаної з впровадженням інформаційної технології у сферу бібліотечної діяльності. Запропоновано технологічну модель та науково-практичні засади акумуляції в бібліотеках різновидової електронної інформації у формі ЕБ із специфічними аспектами комплектування, обліку, формування фонду та використання ресурсів. Розроблено основні вимоги до бібліотечно-інформаційних технологій комплектування, обліку, формування фонду ЕР, створення пошукового апарату ЕБ з метою органічного включення цих ресурсів у систему бібліотечної структури. Визначено перспективні напрями розвитку ЕБ України.

Ключові слова: електронна бібліотека, електронний документ, інформаційні ресурси, авторське право

* * *

Pavlusha I. A. Creation and development of electronic libraries in Ukraine: library science aspect (end of the ХХ — beginning of the ХХІ centuries) — Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Historical Science on speciality 07.00.08. of Book Science, Library Science, Bibliography. The V. I. Vernadsky National Library of Ukraine (VNLU). — Kyiv, 2002.

In the Dissertation basic tendencies of electronic libraries development in Ukraine and in the world are devoted. Achievement and handicaps creating of electronic librarian information resources as electronic libraries are revealed. Substantial aspects of new terminological system development that is connected with introduction of information technologies in sphere of library activity are specified. The technological model and scientific-practical basics of accumulation the different electronic information as electronic libraries with specific aspects of acquisition, account, formation of fund and use of resources is offered in the paper a swell. Basic requirements to librarian information technologies and fund of electronic resources organization, creation of the electronic library search device with the purpose of its inclusion in the library structure are developed. The perspective directions of electronic libraries development in Ukraine are determined.

Key words: digital library, electronic document, information resources, copyright.

* * *

Павлуша И. А. Создание и развитие электронных библиотек в Украине: библиотековедческий аспект (конец ХХ — начало ХХІ в.) — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 — книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского.- Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию библиотековедческих аспектов создания и развития электронных библиотек (ЭБ) в Украине на новом историческом этапе развития общества (конец ХХ — начало ХХІ в.).

Историко-ретроспективный подход к оценке роли и концептуального видения этапов формирования документально-информационных ресурсов в обществе предоставляет возможность проследить историю создания и развития ЭБ в ведущих библиотеках мира и Украины, обобщить их опыт, показать специфические особенности и основные проблемы.

В результате анализа терминологического аппарата, используемого сегодня в библиотековедении в контексте выбранного объекта исследования, выявлены противоречия в содержании понятий "документально-информационный ресурс", "электронный документ", а также — "виртуальная", "электронная", "гибридная", "цифровая" библиотеки; дано собственное определение ЭБ.

Анализ зарубежного и украинского опыта создания информационных ресурсов и формирования фонда под общим понятием ЭБ показал отсутствие библиотековедческого подхода к формированию фондов электронных ресурсов и технологий их обработки. Существующие ЭБ сформированы в виде банков данных, а понятие "библиотека" в их названии имеет условный характер. Кроме того, по содержанию они узкотематические, состоящие в основном из ресурсов мемориального характера. Основная причина этого — в нерешенности вопроса авторского права, как за рубежом, так и в Украине, отсутствие профессионального библиотековедческого подхода к формированию фондов электронных документов.

Технологическая схема формирования фонда ЭБ предусматривает полнотекстовое расширение библиографических записей электронного каталога адресами компьютерных версий полученных первоисточников. Для полноты комплектования ЭБ предлагается расширение структуры ее фонда за счет параллельной обработки электронных ресурсов сети Интернет путем создания метаданных.

В основу технологической схемы создания ЭБ положена исходная технология библиотечной деятельности, базирующаяся на необходимости проведения электронного ресурса по циклу "путь документа" с учетом его характерных особенностей. Проблему отражения специфики электронной формы, условий использования, фиксирование количественных и качественных изменений в содержании и форме ресурса, осуществление управления им предлагается решать с помощью создания новой дополнительной формы учета — паспорта электронного ресурса. В нем, кроме традиционных элементов учета, предполагается указывать сведения о специфических особенностях электронного документа.

Результаты проведенного исследования представляют собой теоретическое обобщение исторического опыта и новое решение научной задачи по определению перспектив развития ЭБ Украины, направленных на трансформацию последних в комплексные документально-информационные центры.

Ключевые слова: электронная библиотека, электронный документ, информационные ресурсы, авторское право.

Підписано до друку 29.10.2002. Формат 60х90/16.
Умов. друк. арк. 1,12. Папір офсетний. Друк офсетний.
Наклад 100 прим. Зам. № 24. Друкарня НБУВ
03039, Київ-39, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

© Павлуша Ірина Анатоліївна, 2002
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua