Національна система електронних бібліотек / А.О. Чекмарьов, Л.Й. Костенко, Т.П. Павлуша / Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. — К., 1998. — 50 с.

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

 

Чекмарьов А.О.
Костенко Л.Й.
Павлуша Т.П.

Національна система
електронних бібліотек

 

Київ 1998

Викладено основні напрями інформатизації провідних книгозбірень України, що передбачають створення в них електронних бібліотек та їх інтеграцію комп'ютерними мережами. Визначена архітектура системи таких бібліотек, їх інформаційно-ресурсні компоненти, лінгвістичне, програмне і технічне забезпечення.
Для бібліотекарів, працівників органів науково-технічної інформації та фахівців у галузі інформатики.

Изложены основные направления информатизации ведущих библиотек Украины, предполагающие создание в них электронных библиотек и их интеграцию компьютерными сетями. Определена архитектура системы таких библиотек, их информационно-ресурсные компоненты, лингвистическое, программное и техническое обеспечение.
Для библиотекарей, сотрудников органов научно-технической информации и специалистов в области информатики.

Схвалено до друку Вченою Радою
Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

Науковий редактор — академік НАН України О.С. Онищенко
Редактор — О.С. Лук'янчук

З М І С Т

ПЕРЕДМОВА

Сьогодні нашій новоутвореній державі слід визначитися щодо магістральних напрямів свого розвитку на довготривалий період і уникнути можливості перетворення на індустріальний та аграрний придаток розвинених країн, що використовується як постачальник для них продукції металургійних і хімічних заводів та сільськогосподарської сировини, отримуючи натомість наукоємні вироби. Безперечно доцільним вбачається обрання курсу на інформатизацію суспільства. Тільки просуваючись у цьому напрямі Україна зможе посісти в світовому співтоваристві чільне місце як рівноправний суб'єкт у розв'язанні сучасних проблем цивілізації на зразок своїх європейських сусідів.

Стратегічний напрям інформатизації — формування і підтримка використання національних інформаційних ресурсів (за тлумачними словниками інформатизація — це реалізація комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного і своєчасного використання достовірних знань у всіх суспільно значущих видах діяльності людини). Пріоритет програми створення національних інформаційних ресурсів зумовлений тим, що в постіндустріальному суспільстві вони стають основним засобом соціально-економічного прогресу країни і зростання добробуту її населення. Ця теза є принциповою для розуміння концепції інформаційного суспільства, оскільки в наш час відомо чимало країн, наприклад, в азіатському регіоні, які хоч і витримують конкурентну боротьбу на світових комп'ютерних ринках, але отримують основну інформаційну продукцію з інших країн. Тому їх не можна віднести до інформаційних суспільств, суттєвою рисою котрих є наявність широкого спектру власних автоматизованих банків даних.

Формування національних інформаційних ресурсів у всіх розвинених країнах розпочиналося в книгозбірнях — найдавніших суспільних інститутах, що здійснюють кумуляцію, збереження і використання документованих знань. Такий підхід дав змогу цим країнам у стислі строки з незначними витратами досягнути вагомих результатів, оскільки забезпечив включення накопичених упродовж століть бібліотечних фондів у нову інформаційну інфраструктуру суспільства. Сьогодні її розвиток здійснюється в напрямі реалізації так званої інформаційної супермагістралі (Information Superhighway), що являє собою органічне поєднання електронних документних ресурсів зі світовою телекомунікаційною інфраструктурою. Програми робіт по формуванню згаданої магістралі в розвинених країнах розглядаються на найвищому державному рівні і мають відповідний статус та підтримку. Уряд США, наприклад, уже в 1993 р. розробив план національної інформаційної інфраструктури і створив для його втілення в життя Робочу комісію з інформаційної інфраструктури (Information Infrastructure Task Force). Належну увагу цій проблемі приділив і Конгрес США, де обговорювалися матеріали спеціально підготовленого документа "Information Superhighway: An Overview of Technology Challenges. Report to the USA Congress, 1995" ("Інформаційна супермагістраль: Стислий огляд проблемних технологій. Повідомлення Конгресу США, 1995"). У Канаді роботи в цьому напрямі розгорнулися в 1994 р., коли уряд створив Консультативну раду з інформаційної магістралі. Нею була підготовлена програма "Connection, Community, Content: The Challenge of the Informatin Highway. Final Report of the Information Highway Advisory Council" ("Об'єднання, суспільство, сутність: Проблема інформаційної магістралі. Заключне повідомлення Консультативної ради з інформаційної магістралі"), в якій містилося понад 300 конкретних пропозицій і проектів. Європейське співтовариство реалізує план дій "Europe and the global information society. Recomedation to the European Council, May 1994" ("Європа і світове інформаційне суспільство. Рекомендації Ради Європи, трав. 1994"), що визначає стратегію інформатизації розвинених європейських держав.

У рамках концепції інформаційної супермагістралі провідні книгозбірні світу мають трансформуватися в "бібліотеки без стін" — документальні комунікаційні центри, які не обмежені часом та простором і дають змогу користуватися в будь-який момент потрібним ресурсом, де б він не перебував. Одним з ключових міжнародних проектів, спрямованих на проведення такої трансформації, є "Bibliotheca Universalis", що передбачає формування глобальної мережі електронних бібліотек (це один з 11 науково-технічних проектів, які втілюються в життя під егідою країн "Великої сімки"). На першому етапі зазначеного проекту, започаткованого в 1995 р., задіяні національні та найбільші книгозбірні країн "Великої сімки", надалі до них приєднуватимуться бібліотеки інших держав. Найбільшу активність у створенні електронних бібліотек виявляють книгозбірні й інформаційні центри США, де в 1995 р. була створена Національна федерація електронних бібліотек, що об'єднала Бібліотеку Конгресу США та 15 університетських книгозбірень.

Певна державна підтримка впровадженню комп'ютерних технологій в практику діяльності бібліотек надається і в Росії, де реалізуються 4 взаємодоповнюючі федеральні проекти, спрямовані на інтеграцію інформаційних ресурсів найбільших бібліотек та включення їх в Internet: "Створення Російського комунікативного формату бібліографічного запису в машиночитаній формі", "Створення Російського центру корпоративної каталогізації", "Створення комп'ютерної мережі бібліотек Росії" і "Російські бібліотеки в Internet". Перший з них має забезпечити розробку на основі UNIMARC єдиного для всіх бібліографічних установ Росії комунікативного формату бібліографічного запису, що визначає загальні вимоги щодо структури і змісту даних при обміні бібліографічними записами в межах Росії, забезпечує можливість опису всіх видів документів відповідно до діючих стандартів і узгоджується з міжнародними нормативними матеріалами, котрі регламентують наведення даних при обміні бібліографічною інформацією.

Другий проект спрямований на розробку сукупними зусиллями провідних федеральних та регіональних книгозбірень Росії інформаційної технології каталогізації першоджерел на основі єдиного формату, узгоджених методичних рішень щодо опису документів і загальних словникових засобів. Централізована кооперативна каталогізація — важлива, але не єдина мета проекту. Не менш суттєвим його аспектом є забезпечення он-лайнового доступу до інформаційних ресурсів, що при цьому формуються, для всіх юридичних і фізичних осіб. Для цього в рамках проекту створюється потужний телекомунікаційний центр, який має стати важливою бібліографічною компонентою Internet. Передбачається, що Російський центр корпоративної каталогізації стане окремою незалежною організацією, засновниками якої є найбільші бібліотеки та ряд відомств Росії. На першому ж етапі реалізації цього проекту (1996 р.) базовою організацією обрана ДПНТБ Росії, що має 10-річний досвід експлуатації автоматизованої кооперативної бібліотечної системи — Російського зведеного каталога науково-технічної літератури.

Мета третього проекту — створення телекомунікаційної інфраструктури для інтеграції інформаційних ресурсів найбільших російських книгозбірень та інформаційних центрів. Принципова особливість проекту — відмова від створення відомчої мережі і обрання транспортним середовищем Internet, а основним інтерфейсом користувача — типових Web-клієнтських програм Netscape Navigator чи Explorer. На першому етапі реалізації цього проекту (1996 р.) телекомунікаційні вузли організовуються в Бібліотеці з природничих наук РАН, ВІНІТІ, ДПНТБ Росії і Науковій бібліотеці МДУ ім.М.В.Ломоносова. Другий етап (1998 р.) передбачає послідовне підключення всіх зацікавлених книгозбірень.

Реалізація четвертого проекту дасть змогу отримати швидкісні і надійні канали доступу до Internet для 16 найбільших бібліотек Москви, Санкт-Петербурга й Новосибірська. В рамках проекту передбачається створення оптоволоконних, виділених телефонних і радіорелейних каналів передавання даних, а також телекомунікаційних центрів на базі апаратних маршрутизаторів різних модифікацій. На першому етапі проекту планується лише доступ до світових (насамперед, американських) інформаційних ресурсів, на другому — організація взаємного обміну бібліографічною інформацією.

Фінансування трьох перших проектів здійснюють Міністерство культури Російської Федерації, Міністерство науки і технічної політики Російської Федерації, а також Російський фонд фундаментальних досліджень. Підтримка ж четвертого провадиться в рамках програми Open Society Institute, що фінансується Фондом Дж.Сороса. При цьому загальний обсяг фінансування зі всіх джерел досягає кількох мільйонів доларів США.

Вітчизняні бібліотеки, на жаль, не мають такої підтримки з боку владних структур та спонсорів. Вони залишаються "за кадром" і при визначенні пріоритетних державних науково-технічних програм, і в чисельних публікаціях з проблематики інформатизації України, де цей багатоаспектний процес зводиться найчастіше до технократичного завдання створення комп'ютерних мереж. Однак нагальна потреба забезпечення конституційного права громадян України на вільний доступ до джерел інформації потребує активізації робіт з інформатизації бібліотечної справи. Мається на увазі комплексна система організаційних, науково-методичних та комп'ютерно-технологічних заходів, що дає змогу створення єдиних методологічних та методичних засад функціонування бібліотечної справи на грунті взаємопов'язаних інформаційних технологій формування національного бібліотечного фонду, включаючи депозитарії електронних документів, а також забезпечення вільного доступу до накопиченої документної інформації для всіх членів суспільства незалежно від їхнього соціального статусу та матеріального забезпечення. В результаті цього вітчизняні книгозбірні мають трансформуватися з пасивних сховищ документованих знань в активних їх розповсюджувачів.

Процес інформатизації бібліотечної справи включає три складові діяльності, що характеризують її в різних аспектах і потребують різного кадрового забезпечення:

Далі викладається запропонований авторами "бібліотечний" напрям робіт національної програми інформатизації, що передбачає формування в провідних книгозбірнях України електронних бібліотек, їх інтеграцію комп'ютерними мережами і забезпечення доступу до ресурсів цих бібліотек кожного громадянина в будь-який час і з будь-якого регіону.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Мета створення і призначення

Мета створення Національної системи електронних бібліотек (надалі Система) — досягнення якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства в документованих знаннях, що кумульовані в сукупному фонді книгозбірень України.

Поставлена мета зумовлює необхідність розв'язання таких основних завдань:

Призначення Системи — створення комп'ютерної мережевої технології комплектування й обробки документів та інформаційного обслуговування читачів і абонентів бібліотек.

1.2. Етапи створення

Створення Системи передбачається провести в два етапи.

На першому етапі (1999-2000 рр.) планується:

На другому етапі (2000-2005 рр.) планується:

2. ПРОВІДНІ УКРАЇНСЬКІ БІБЛІОТЕКИ

2.1. Інформаційні ресурси

Бібліотечна система України — складова частина всесвітніх інформаційних ресурсів, вітчизняної і світової історико-культурної спадщини.

Її утворюють понад 40 тис. книгозбірень, з них:

До створення Системи залучатимуться, насамперед, найбільші українські книгозбірні, що уособлюють ту ланку, навколо якої концентруються проблеми формування бібліотечної мережі й інформаційного обслуговування населення.
До таких книгозбірень слід віднести:

Перелік цих книгозбірень з зазначенням обсягу їх фондів наведений відповідно у таблицях 1—4.

Табл. 1

NN
пп		 Бібліотеки державного рівня Фонд
(млн.
прим.)
1. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського 12,7
2. Національна парламентська бібліотека України 4
3. Державна бібліотека України для дітей 0,42
4. Державна бібліотека України для юнацтва 0,23
5. Державна історична бібліотека України 0,75
6. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека Держкоммістобудування України 0,4
7. Державна наукова медична бібліотека України 1,3
8. Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук 1
9. Державна науково-технічна бібліотека України 20,3
10. Наукова бібліотека ім.М.Максимовича Національного університету імені Тараса Шевченка 3,5
11. Центральна бібліотека ім.М.Островського Українського товариства сліпих 0,16
12. Центральна освітянська бібліотека Міністерства освіти України 0,15
  В с ь о г о 44,91

Табл. 2

NN
пп		 Універсальні наукові бібліотеки Фонд
(млн.
прим.)
1. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського 12,7
2. Національна парламентська бібліотека України 4
3. Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника 5
4. Одеська державна наукова бібліотека ім.О.М.Горького 4,39
5. Харківська державна наукова бібліотека ім.В.Г.Короленка 6,5
  В с ь о г о 32,79

Табл. 3

NN
пп		 Обласні універсальні наукові бібліотеки Фонд
(млн.
прим.)
1. Кримська республіканська універсальна наукова бібліотека ім.І.Я.Франка 0,84
2. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва 0,82
3. Волинська обласна універсальна наукова бібліотека ім.О.Пчілки 0,62
4. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека 2,7
5. Донецька обласна універсальна наукова бібліотека ім.Н.К.Крупської 1,6
6. Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека 0,61
7. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека 0,53
8. Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека ім.О.М.Горького 1.3
9. Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім.І.Я.Франка 0.41
10. Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім.Д.І.Чижевського 0,82
11. Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім.О.М.Горького 1,03
12. Львівська обласна універсальна наукова бібліотека 0,8
13. Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ім.О.Гмирьова 2,14
14. Одеська обласна універсальна наукова бібліотека 1,19
15. Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім.І.П.Котляревського 0,64
16. Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека 0,54
17. Сумська обласна універсальна наукова бібліотека 0,49
18. Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека .
19. Харківська обласна універсальна наукова бібліотека 0,17
20. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім.О.Гончара 0,81
21. Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.М.Островського 0,68
22. Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека 1,89
23. Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека 0,68
24. Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім.В.Г.Короленка 0,7
25. Центральна міська бібліотека ім.Лесі Українки м.Києва 0,23
  В с ь о г о 22,24

Табл. 4

NN
пп		 Багатогалузеві бібліотеки
з обсягом фондів понад 1 млн. примірників		 Фонд
(млн.
прим.)
1. Науково-технічна бібліотека Харківського центру науково-технічної та економічної інформації 16
2. Наукова бібліотека ім.М.Максимовича Національного університету імені Тараса Шевченка 3,5
3. Наукова бібліотека Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова 3,42
4. Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету ім.О.М.Горького 3,4
5. Наукова бібліотека Львівського державного університет ім.І.Я.Франка 2,84
6. Науково-технічна бібліотека Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" 2,2
7. Науково-технічна бібліотека Львівського державного університету "Львівська політехніка" 2,1
8. Науково-технічна бібліотека Міжнародного університету цивільної авіації 2
9. Науково-технічна бібліотека Харківського державного політехнічного університету 2
10. Наукова бібліотека Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича 1,88
11. Наукова бібліотека Дніпропетровського державного університету 1,84
12. Бібліотека Київського педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова 1,5
13. Дніпропетровська центральна науково-технічна бібліотека підприємств металургії 1,5
14. Наукова бібліотека Ужгородського державного університету 1,5
15. Науково-технічна бібліотека Одеського державного політехнічного університету 1,41
16. Центральна науково-технічна бібліотека Одеського центру науково-технічної інформації 1,3
17. Бібліотека Української інженерно-педагогічної академії 1,2
18. Харківська державна наукова медична бібліотека 1,14
19. Науково-технічна бібліотека Київської державної академії легкої промисловості 1
20. Бібліотека Київського технічного університету будівництва і архітектури 1
21. Бібліотека Криворізького технічного університету 1
22. Науково-технічна бібліотека Харківського авіаційного інституту 1
  В с ь о г о 54,73

Дані таблиць 1—4 свідчать, що за рівнем книгозабезпеченості населення Україна в цілому і кожний її регіон зокрема не поступаються розвиненим країнам Заходу. При цьому в багатомільйонних фондах українських бібліотек органічно поєднуються старовина і сучасність. Історико-культурна частка фондів включає, наприклад, "Асcірійсько-вавілонські клинописні таблички" III тисячоліття до н. е., "Київські глаголичні листки" X сторіччя, кілька тисяч інкунабул і десятки тисяч палеотипів. Поряд з ними в книгозбірнях зберігаються документи на новітніх носіях інформації (електронні версії книг та журналів, реферативні й фактографічні бази даних). Значною є питома вага іноземних видань, яка в ряді наукових бібліотек досягає 10-15%. Особливо цінними є зібрання універсальних наукових бібліотек України, що за обсягом і унікальністю перевершують фонди багатьох національних бібліотек європейських країн. Необхідно також наголосити на виваженій структурі бібліотечної мережі України, в якій кожна книгозбірня, незалежно від її відомчого підпорядкування, є невід'ємною частиною соціального організму. Завдяки цьому створюються передумови для забезпечення загальнодоступності документної інформації.

Ключем до бібліотечних фондів є довідково-бібліографічний апарат, що включає систему карткових каталогів і картотек та довідково-бібліографічні фонди (енциклопедії, довідники, словники тощо). Як інформаційно-пошукові мови у згаданих книгозбірнях застосовуються Бібліотечно-бібліографічна класифікація для універсальних наукових бібліотек (з алфавітно-цифровою системою індексування документів), Бібліотечно-бібліографічна класифікація для обласних бібліотек (з цифровою системою індексування документів), Універсальна десяткова класифікація й інформаційно-пошукові мови дескрипторного типу, що базуються на предметних рубриках.

Електронні каталоги в українських книгозбірнях поки що не відіграють суттєвої ролі, оскільки вони відбивають незначну частину бібліотечних фондів (кількість записів не перевищує кілька сот тисяч). При цьому такі каталоги функціонують лише в локальних комп'ютерних мережах бібліотек, віддалені абоненти не мають он-лайнового доступу до їхніх бібліографічних ресурсів.

Викладене свідчить про наявність суперечності між обсягом фондів книгозбірень і можливостями їх використання суспільством.

2.2. Комп'ютерний парк і програмні засоби

Матеріально-технічна база для створення і впровадження в практику діяльності вітчизняних бібліотек новітніх інформаційних технологій в цілому не відповідає сучасним вимогам. Найбільшу кількість комп'ютерів (100) має Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. Однак понад 60% з них становлять персональні ЕОМ типу IBM PC 286/386. По кілька десятків комп'ютерів мають Національна парламентська бібліотека України, та Державна наукова медична бібліотека України. Певну "стартову" кількість персональних ЕОМ має і ряд бібліотек у регіонах. Серед них Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника, Одеська державна наукова бібліотека ім.О.М.Горького, обласні універсальні наукові бібліотеки в Дніпропетровську, Донецьку, Херсоні. Однак загалом комп'ютерний парк українських книгозбірень не перевищує 300.

Основною операційною системою в автоматизованих системах вітчизняних бібліотек сьогодні є DOS, а при створенні локальних комп'ютерних мереж - Novell. Для формування й підтримки електронних каталогів і бібліографічних та реферативних баз даних використовується широкий спектр пакетів прикладних програм (Библиотека, ИРБИС, Марк, Aleph, Allegro, CDS/ISIS, Liber тощо). Є й власні розробки бібліотек, переважно на основі системи керування базами даних FoxPRO.

Більшість книгозбірень, наведених у таблицях 1—4, мають електронну пошту, що використовується для листування, передавання замовлень по міжбібліотечному абонементу й обміну бібліографічними ресурсами (списками нових надходжень, тематичними бібліографічними списками тощо). П'ять українських бібліотек (Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Донецька обласна універсальна наукова бібліотека ім.Н.К.Крупської, Центральна міська бібліотека ім.Лесі Українки м.Києва й Наукова бібліотека Національного університету "Києво-Могилянська академія") створили власні Web-сторінки. Однак он-лайновий доступ до своїх електронних каталогів (їх обсяг досягає десятків і сотень тисяч записів) поки що не забезпечує жодна з українських книгозбірень.

В цілому потрібно констатувати необхідність кардинального поліпшення програмно-технічної бази Системи.

2.3. Кадрові ресурси

Загальна кількість бібліотекарів в країні нараховує близько 80 тис. чоловік. Більшість з них (понад 43 тис.) працює в книгозбірнях Міністерства культури і мистецтв України. Кадрові ресурси бібліотек інших відомств складають відповідно: в бібліотеках середніх шкіл і ПТУ — 17,2 тис., у вузівських бібліотеках — 6,5 тис., науково-технічних — 3,6 тис., медичних — 2,6 тис., сільськогосподарських — 1,4 тис., академічних — 1 тис.

Кількість фахівців у галузі інформатики, які працюють безпосередньо в книгозбірнях, не перевищує 100. Найбільше їх у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського — 16 (з них 4 кандидати наук). Крім того, в університетських книгозбірнях до роботи з автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів залучаються спеціалісти профільних кафедр, а в ряді обласних бібліотек (наприклад, у Херсонській) — фахівці інших організацій.

Чисельність бібліотекарів, які освоїли комп'ютерні технології, перевищує 1 тис. Цей показник має усталену тенденцію до зростання. При належній матеріально-технічній базі й відповідній організації роботи бібліотекарі України могли б за кілька років розв'язати проблему створення Національної системи електронних бібліотек.

3. ОСНОВНІ ПРОЕКТНІ РІШЕННЯ

3.1. Архітектура Системи

Архітектура — загальний опис структури і функцій обчислювальних та інформаційних систем і мереж на рівні, достатньому для розуміння принципів їх роботи (без розкриття особливостей технічної і програмної реалізації).

Структура Системи, тобто розміщення сукупності електронних бібліотек в Україні, визначається організаційною й функціональною побудовою мережі вітчизняних книгозбірень, в якій поєднуються відомча централізація й регіональна кооперація. Слід наголосити, що це поєднання є органічним і науково обгрунтованим.

Відомча централізація зумовлює необхідність створення в бібліотеках державного рівня (медичній, науково-технічній, сільськогосподарській тощо) електронних бібліотек, що інтегруватимуть галузеві інформаційні ресурси. Вони надаватимуться усім зацікавленим книгозбірням для їх багатоаспектного використання. Регіональна кооперація потребуватиме проведення подібної роботи на обласному рівні. При цьому в регіонах у ролі базових книгозбірень для формування ресурсів електронних бібліотек найчастіше виступатимуть обласні універсальні наукові бібліотеки (винятком є Львівський, Одеський і Харківський регіони, де базовими стануть відповідно Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника, Одеська державна наукова бібліотека ім.О.М.Горького і Харківська державна наукова бібліотека ім.В.Г.Короленка). Електронні інформаційні ресурси, що формуватимуться в провідних регіональних книгозбірнях, також підтримуватимуться на кількох серверах. Поширеною в Системі стане і практика створення електронних бібліотек окремих книгозбірень, інтеграція котрих здійснюватиметься, наприклад, шляхом використання правил і протоколів обміну даними Z39.50. Цього напряму дотримуватимуться переважно бібліотеки університетів.

Розподіл функцій між книгозбірнями в процесі створення електронних бібліотек значною мірою визначається їхнім статусом. До кооперативної каталогізації залучатимуться бібліотеки державного рівня, універсальні та обласні універсальні наукові бібліотеки й Книжкова палата України. Менше коло книгозбірень формуватиме файли авторитетних/нормативних записів (бібліотеки державного рівня, універсальні наукові бібліотеки й Книжкова палата України). Книжкова палата підтримуватиме і банк даних "Books-in-Print" ("Книги наявні та в друці"). Основні роботи по створенню ретроспективної національної бібліографії України і CD-ROM-копій пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку провадитимуть універсальні наукові бібліотеки, оскільки саме в них сконцентровані фонди з глибокою історичною ретроспективою. При наповненні реферативних і фактографічних баз даних основне навантаження покладатиметься на галузеві книгозбірні. Підготовку оглядово-аналітичних матеріалів доцільно доручити бібліотекам державного рівня й універсальним науковим бібліотекам, що мають для цього відповідні фонди й кваліфіковані кадри. Для всіх же книгозбірень функція забезпечення загальнодоступності інформаційних ресурсів Системи — пріоритетний напрям діяльності.

Викладена архітектура, не обмежуючи свободи вибору проектних рішень щодо комп'ютерних технологій у конкретній книгозбірні, сприятиме інтеграції українських бібліотек загалом.

3.2. Електронна бібліотека

3.2.1. Інформаційні ресурси

Електронна бібліотека матиме чотири інформаційно-ресурсні компоненти, що функціонально орієнтовані на:

Розкриття фондів бібліотек забезпечуватиме комплекс електронних та зведених електронних каталогів, що відбивають нові надходження до сукупного фонду українських бібліотек, а також банк даних з ретроспективною національною бібліографією України. Книгозбірні з незначним обсягом фондів можуть провести їх повну рекаталогізацію, але для універсальних бібліотек таке завдання сьогодні вбачається нереальним (його розв'язання потребуватиме спеціальної державної програми).

Для пошуку в світовому документному інформаційному потоці книгозбірні повинні підтримувати комплекс баз даних на CD-ROM, що випускаються в розвинених країнах, доповнивши його тематичними реферативними базами даних, які формуватимуться українськими бібліотеками. З широкого спектру наявних інформаційних ресурсів на CD-ROM вітчизняним книгозбірням слід придбати, насамперед, бази даних національних бібліографій інших держав та копії електронних каталогів їхніх провідних бібліотек. Доцільним вбачається і комплектування продукцією інформаційних центрів, зокрема, багатогалузевими базами даних "Science Citation Index" Інституту наукової інформації США і тематичними базами даних ВИНИТИ (Росія).

Отримання повних текстів забезпечуватиметься інформаційними ресурсами Національного депозитарію електронних документів, де зберігатимуться комп'ютерні версії книг, журналів і газет, які видаються в Україні чи вільно поширюються в Internet, а також CD-ROM-копії пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку, що мають бути створені універсальними науковими бібліотеками. У перспективі в цьому депозитарії мають відображатися всі видання України.

На підтримку внутрішніх технологічних процесів спрямовані службові бази даних книгозбірні про профіль комплектування, партнерів бібліотеки, пропозиції книжкового ринку та ринку періодичних видань, замовлені видання, систему індексування документів, читачів і відвідування бібліотеки, обіг документів тощо.

Сукупність інформаційно-ресурсних компонентів електронної бібліотеки, що призначені для обслуговування читачів і абонентів, наведена на схемі 1. 

                 +---------------------+
                 |Інформаційно-ресурсні|
                 |      компоненти     |
                 +---------------------+
                            |
          +-----------------+-----------------+
          |                 |                 |
   +------+------    +------+------+   +------+------+
   |Для розкриття|   |Для пошуку   |   |Для отримання|
   |фондів укр.  |   |в світовому  |   |текстів      |
   |книгозбірень |   |потоці       |   |документів   |
   +------+------+   +------+------+   +------+------+
          |                 |                 |
          |                 +----------+      |
          |                            |      |
          +-----------------+          |      |
          |                 |          |      |
   +------+------+   +------+------+   |      |
   |Зведений     |   |Банк даних   |   |      |
   |електронний  |   |національної |   |      |
   |каталог      |   |бібліографії |   |      |
   +-------------+   +-------------+   |      |
                                       |      |
          +-----------------+----------+      |
          |                 |          |      |
   +------+------+   +------+------+   |      |
   |CD-ROM-копії |   |CD-ROM-копії |   |      |
   |каталогів    |   |бібліографій |   |      |
   |ін. бібліотек|   |ін. держав   |   |      |
   +-------------+   +-------------+   |      |
                                       |      |
          +-----------------+----------+      |
          |                 |                 |
   +------+------+   +------+------+          |
   | Тематичні   |   |CD-ROM-про-  |          |
   | бази даних  |   |дукти інформ.|          |
   |             |   |центрів      |          |
   +-------------+   +-------------+          |
                                              |
          +-----------------+-----------------+
          |                 |                 |
   +------+------+   +------+------+   +------+------+
   |Електронні   |   |CD-ROM-копії |   | Електронні  |
   |версії видань|   |раритетів    |   | документи   |
   |України      |   |             |   | з Internet  |
   +-------------+   +-------------+   +-------------+

Схема 1. Інформаційно-ресурсні компоненти електронної бібліотеки

3.2.2. Форматне забезпечення

Формати бібліографічних записів у електронних бібліотеках повинні відповідати таким нормативним документам:

Основний формат електронних текстів — HTML (Hyper Text Markup Language — мова маркірування гіпертекстів). Документ у форматі HTML включає набір спеціальних команд, що дають змогу переглядати текстові матеріали, відбивати графічну інформацію, прослуховувати звукові файли, відправляти електронну пошту, переходити на інші сторінки тощо. Створення HTML-документів здійснюється за допомогою будь-якого текстового редактора чи з використанням спеціалізованих HTML-редакторів. Для перегляду документів у цьому форматі розроблено широкий спектр програм-броузерів, найбільш поширеною з яких є Netscape Navigator. Формат HTML відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 8879.

Документи, котрі потребують при відтворенні повного збереження абеткового й графічного оформлення (наприклад, рукописи), слід подавати в форматі PDF (Portable Doсument Format — формат документів, що переноситься). Програма для читання PDF-документів Adobe Acrobat Reader поширюється безкоштовно, але повний набір програм для їх створення коштує понад 6 тис. гривень. PDF-формат у глобальних комп'ютерних мережах є стандартом de facto.

Дотримання викладених нормативно-методичних матеріалів — необхідна умова забезпечення сумісності вітчизняних електронних бібліотек та їх входження до світового інформаційного простору.

3.2.3. Лінгвістичне забезпечення

Як уже відзначалося в розділі 2.1, провідні книгозбірні України при тематичному пошуку використовують дві версії Бібліотечно-бібліографічної класифікації (з алфавітно-цифровою і цифровою системами індексування документів), Універсальну десяткову класифікацію і предметні рубрики. Для забезпечення спадковості електронних і карткових каталогів книгозбірні будуть вимушені підтримувати їх певний час і надалі, оскільки перехід на єдину для всіх українських книгозбірень систему індексування документів сьогодні не є можливим (це потребувало б значних фінансових і трудових ресурсів та часу).

Тому в основу розробки лінгвістичного забезпечення електронних бібліотек необхідно покласти принцип інваріантності до системи індексування документів у конкретній книгозбірні. Один з підходів до практичної реалізації цього принципу — створення і включення до складу лінгвістичних засобів Системи комплексу баз даних з інформацією про згадувані вже класифікаційні схеми. Формат записів у цих базах даних повинен мати структуру "класифікаційний індекс — словесне визначення — супутні терміни", а пошукові засоби підтримувати навігацію за ієрархією індексів. Другий напрям передбачає використання розвинених засобів морфологічного аналізу та граматичної нормалізації лексики, які дають змогу формулювати пошукові запити мовою, наближеною до природної (такі можливості закладені в інформаційно-пошуковій системі "Артефакт" фірми "Интегрум-техно" та в розробках фірм "Agama" й "Медиа Лингва", що встановлені на російських пошукових серверах Internet "Апорт!" і "Следопыт"). В Системі розвиватимуться як перший, так і другий напрями інтелектуалізації засобів комп'ютерної лінгвістики.

Обов'язковий елемент лінгвістичного забезпечення електронних бібліотек — файли авторитетних даних, які враховують розбіжності в наведенні заголовків бібліографічних записів (імен авторів, найменувань колективів, назв серіальних видань, уніфікованих назв класичних анонімних творів, предметних рубрик тощо).

В ряді випадків перспективним вбачається використання фасетних класифікацій, що включають хронологічний, географічний і тематичний фасети, а також фасет персоналій.

Лінгвістичне забезпечення електронних бібліотек повинно давати змогу формулювати пошукові запити і у вигляді довільних термінів, і в формі класифікаційних індексів. Комплекс лінгвістичних засобів має автоматично проводити трансформацію термінів у відповідні їм класифікаційні індекси з врахуванням наявної системи відсилань, уніфікацію заголовків бібліографічних записів на основі файлів авторитетних даних і морфологічний аналіз та граматичну нормалізацію лексики (схема 2). 

                  +------------+                +-----+
                  |База даних  |  індекс ББК    |     |
              +---+алф.-цифр.  +----------------+     |
              |   |індексів ББК|                |     |
              |   +------------+                |     |
              |                                 |  П  |
              |   +------------+                |  о  |
              |   |База даних  |  індекс ББК    |  ш  |
              +---+цифрових    +----------------+  у  |
              |   |індексів ББК|                |  к  |
              |   +------------+                |  о  |
              |                                 |  в  |
   довільний  |   +------------+                |  и  |
   термін     |   |База даних  |  індекс УДК    |  й  |  запис
 -------------+---+індексів УДК+----------------+     +--------
              |   |            |                |     |
              |   +------------+                |     |
              |                                 |     |
              |   +------------+  авторитетний  |     |
              |   |База даних  |  (нормативний) |  м  |
              +---+авторитетних+----------------+  а  |
              |   |записів     |  запис         |  с  |
              |   +------------+                |  и  |
              |                                 |  в  |
              |   +------------+  нормалізо-    |     |
              |   |Нормалізатор|  ваний термін  |     |
              +---+лексики     +---------------—+     |
                  |            |                |     |
                  +------------+                +-----+

Схема 2. Комплекс лінгвістичних засобів електронної бібліотеки

Загалом cлід констатувати недостатню розробленість проблеми лінгвістичного забезпечення електронної бібліотеки і необхідність залучення до її розв'язання в процесі створення Системи мовознавців, бібліотеко- й бібліографознавців та спеціалістів у галузі інформатики.

3.3. Кооперативна каталогізація

Сьогодні у провідних бібліотеках України автоматизована обробка нових надходжень здійснюється за схемою "інформаційного конвейєра", яка передбачає введення ідентифікаційних даних книги або журналу на вході "конвейєра" (у відділах комплектування при замовленні та реєстрації документів) і подальше поповнення наявної бібліографічної інформації відсутніми елементами при каталогізації. Розвиток цієї технології — кооперативна каталогізація.

Враховуючи сучасний стан автоматизації українських книгозбірень та наявну економічну ситуацію, її впровадження доцільно провести в два етапи.

На першому етапі передбачається:

Впровадження зазначеної технології — це еволюційний шлях розвитку існуючої схеми опрацювання надходжень до фондів книгозбірень і не потребує створення нових функціональних чи організаційно-координуючих структур та перебудови наявних автоматизованих систем українських бібліотек. Нововведенням при цьому є технологічна база даних, до якої заносяться бібліографічні записи, створені іншими книгозбірнями. Ця база є складовою частиною автоматизованого банку даних конкретної бібліотеки і тому розробляється відповідно до прийнятих у ньому проектних рішень з форматного, лінгвістичного та програмного забезпечення. Для досягнення ж інформаційної сумісності технологічної бази даних з автоматизованими системами інших книгозбірень при експорті/імпорті бібліографічних записів потрібна програма-конвертор "внутрісистемний формат — формат обміну даними". Як обмінний формат у світовій практиці застосовується міжнародний комунікативний формат UNIMARC, що визначає зміст запису, і формат наведення даних ISO-2709. Однак сьогодні вони підтримуються лише вкрай обмеженою кількістю автоматизованих систем вітчизняних бібліотек. Тому до переходу на програмні системи нового покоління обмін бібліографічною інформацією доцільно проводити за спрощеною схемою, що передбачає подання цієї інформації в уніфікованому текстовому вигляді з структурою "ідентифікатор поля/підполя — зміст поля/підполя". При цьому для досягнення сумісності з міжнародною спільнотою бібліотек природним вбачається використання ідентифікаторів полів UNIMARC. Створення програми-конвертора з викладеними можливостями не викликає труднощів і може бути проведене в стислий термін для будь-якої з автоматизованих систем вітчизняних книгозбірень на основі наявних у них програмних засобів формування вихідних форм.

Фактично перший етап уже розпочався — Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського з четвертого кварталу 1997 р. щотижня розсилає електронною поштою кільком десяткам книгозбірень файли з бібліографічними записами про нові надходження до своїх фондів у форматі каталожних карток і форматі UNIMARC.

Наступний етап — перехід до он-лайнової технології кооперативної каталогізації і формування в автоматизованих банках даних зведених електронних каталогів певних відомчих або територіальних об'єднань бібліотек. Така технологія відпрацьована в OCLC (Online Computer Library Center), інформаційним ядром якого є зведений електронний каталог 6.700 американських бібліотек з 30 млн. записів, що розкривають їх сукупний фонд обсягом понад 500 млн. примірників. За схемою OCLC книгозбірня, що отримала новий документ, звертається каналами теледоступу до зведеного електронного каталога. Якщо обробка цього документа вже була проведена іншою бібліотекою, вона доповнює існуючий бібліографічний запис своїми даними (сиглою книгозбірні, шифром зберігання в фондах тощо) і використовує його для власних потреб. Якщо ж потрібного бібліографічного запису немає, бібліотека проводить каталогізацію документа на основі єдиного для Системи формату, узгоджених методичних рішень з опису книг та серіальних видань і загальних словникових засобів.

3.4. Формування Національного депозитарію електронних документів

Джерела формування інформаційних ресурсів депозитарію:

Технологія формування інформаційних ресурсів депозитарію:

3.5. Інформаційне обслуговування

Система забезпечуватиме:

Традиційною формою бібліографічного інформування читачів і абонентів книгозбірень є підготовка науково-інформаційних видань, насамперед, бібліографічних покажчиків. Система дасть змогу розширити спектр таких видань і, що більш важливо, кардинально підвищити ефективність використання бібліографічної продукції бібліотек шляхом надання читачам і абонентам можливості використовувати електронні версії науково-інформаційних матеріалів. В умовах зростання цін на видавничу продукцію при одночасному підвищенні вимог щодо оперативності бібліографічного інформування така його форма стане основною.

Для кардинального підвищення повноти й оперативності задоволення разових довідково-інформаційних потреб читачів і абонентів бібліотек у режимі "запит-відповідь" Система має забезпечити проведення бібліографічного пошуку в світовому документному потоці. Необхідність врахування економічних чинників зумовлює вибір двох взаємодоповнюючих напрямів розв'язання цієї проблеми. Перший з них базується на використанні баз даних на компакт-дисках, де зафіксовано результати аналітико-синтетичної переробки світового документного інформаційного потоку. Велика ємність таких дисків (500-800 тис. бібліографічних записів) при порівняно невисокій вартості (кілька сот доларів за один диск) дають змогу кожному територіальному об'єднанню бібліотек зібрати практично всю світову бібліографічну інформацію. Другий напрям організації довідково-бібліографічного обслуговування передбачає он-лайновий пошук і оперативне отримання даних з Internet. Потрібно наголосити, що принципово важливо не лише в економічному плані, а й в аспекті інформаційної безпеки України мати практично всю бібліографічну інформацію світового співтовариства на оптичних компакт-дисках, а телекомунікації використовувати для пошуку відсутніх вторинних даних, замовлення потрібних першоджерел і отримання їх копій електронною поштою.

Реалізація автоматизованого режиму пошуку і замовлення документів здійснюватиметься на основі комплексів баз даних бібліотек, що розкривають їх фонди. Основа цих комплексів - електронні й зведені електронні каталоги відомчих і територіальних об'єднань книгозбірень. Виявлення потрібних першоджерел у зазначених каталогах потребує майже таких самих витрат часу, що й у карткових (це інтелектуальний процес і тому його не може замінити комп'ютер). Кардинальне ж підвищення оперативності бібліотечного обслуговування забезпечить телекомунікаційна технологія замовлення документів з книгосховищ, що передбачає передавання читацьких вимог безпосередньо з робочих місць науковців і фахівців у науково-дослідних установах та вишах на пункти прийому цих вимог у у бібліотеках. Така технологія дасть змогу виключити витрати часу читача на чекання доставки замовлених першоджерел з книгосховища (до приїзду читача в бібліотеку вони вже знаходитимуться на бронеполицях) і зібрати статистичні дані про обіг документів для подальшого коригування топології зберігання фондів (передавання профільних для бібліотеки видань, що користуються найбільшим попитом, з книгосховища до фондів відділів обслуговування).

Система має підтримувати доступ глобальними комп'ютерними мережами не лише до вторинної (бібліографічної) інформації, а й до першоджерел. Таку змогу нададуть, передусім, Національний депозитарії електронних документів (книг, журналів, газет, мультимедійних матеріалів тощо). При цьому в Системі мають враховуватися обмеження, що випливають з авторського права й особливості використання нормативних актів України в умовах телекомунікаційного доступу до архівів електронних документів зарубіжних користувачів. Реалізація даного режиму роботи системи потребуватиме встановлення засобів контролю за правом отримання певних інформаційних ресурсів.

Не менш важливий напрям інформаційного обслуговування першоджерелами — електронна доставка документів (electronic document delivery), що можна розглядати як розвиток традиційного МБА. Досвід країн з розвиненою інформаційною інфраструктурою свідчить, що служби електронної доставки документів спроможні забезпечити отримання будь-якої інформації протягом 24 годин. У технологічному аспекті такий режим роботи Системи передбачає он-лайновий пошук потрібної інформації у віддалених електронних каталогах, замовлення необхідних першоджерел, передавання документа за допомогою факсимільних апаратів або створення його ASCI- чи Image-копії з подальшою доставкою замовнику електронною поштою. Розвиток служб електронної доставки документів особливо актуальний для нашої країни, оскільки сьогодні вітчизняні книгозбірні не в змозі забезпечити належну повноту комплектування. Для національних же бібліотек, що є гарантами загальнодоступності документної інформації, — це один з пріоритетних напрямів діяльності.

Інформаційне обслуговування управлінських структур здійснюватиметься шляхом розвитку традиційних форм та методів цієї діяльності і створення в бібліотеках нових, геоінформаційних технологій, що інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, обробки і надання користувачам геопросторової інформації. Перший — традиційний напрям — включає пріоритетне довідково-бібліографічне обслуговування, електронну доставку документів і поточне інформування управлінських ланок (виявлення серед нових надходжень до книгозбірні документів, зміст яких може сприяти оптимізації управлінських рішень, реферування цих документів, формування з визначеною періодичністю оглядово-аналітичних матеріалів та їх передавання споживачам телекомунікаційними каналами зв'язку). Необхідність створення геоінформаційних технологій зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів на доказ тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем. Реалізація геоінформаційних технологій потребуватиме координації зусиль бібліотек державного рівня та обласних універсальних наукових бібліотек, діяльність яких має регіональну спрямованість, для узгодженого формування й багатоаспектного використання комплексу розподілених баз даних з інформацією про економічну, екологічну, демографічну ситуацію в областях, наявні в них природні ресурси тощо. Інтеграція робіт книгозбірень у цьому напрямі сприятиме перетворенню "бібліотечного" джерела інформаційної підтримки прийняття рішень в одне з провідних у системі інформування управлінських ланок, оскільки бібліотеки України мають і достатнє представництво в регіонах, і належний кадровий потенціал, і значний досвід інформаційної діяльності.

3.6. Програмне забезпечення Системи

На серверах бібліотек як загальне програмне забезпечення використовуватимуться операційні системи UNIX або Windows NT, а на робочих станціях — Windows і MS-DOS.

Прикладне програмне забезпечення передбачається реалізувати по новій для бібліотек двокомпонентній схемі, що матиме дві групи пакетів прикладних програм, орієнтованих відповідно на автоматизацію внутрішніх технологічних процесів у книгозбірні і підтримку Internet-технологій. Реалізація Internet-технологій здійснюватиметься, переважно, з використанням постреляційної програмної продукції фірм Netscape Communications і MicroSoft, що є найбільш поширеною в глобальних комп'ютерних мережах. На початок 1998 р. спектр розробок першої з названих фірм, призначених для створення Internet-серверів, включав понад 10 найменувань (Netscape Directory Server, Netscape Enterprise Server, Netscape Proxy Server та ін.), сукупність яких являє собою функціонально повний комплекс програм, що забезпечують централізовану й розподілену обробку даних, підтримку інформаційних масивів довільної ємності, захист інформації тощо. На робочих станціях встановлюватимуться гіпертекстові броузери Netscape Navigator, Explorer і клієнтські програми нового покоління Netscape Communicator, які мають інтелектуальний інтерфейс взаємодії з користувачами. Ці засоби доцільно використати і при організації доступу до ресурсів, які знаходяться безпосередньо у книгозбірні. Вибір зазначеної програмної продукції зумовлений не лише її високими технологічними параметрами, а й можливістю безкоштовної інсталяції значної частини розробок згаданих фірм на серверах і робочих станціях бібліотек.

Програмне забезпечення для автоматизації внутрішньої бібліотечної технології доцільно розробити спільними зусиллями українських книгозбірень з можливим залученням зацікавлених організацій. Таке рішення випливає з аналізу ходу робіт з автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів в Україні й СНД. Бібліотеки, що апробували західні програмні системи Liber (Франція), Tinlib (Великобританія), VTLS (США), через якиийсь час відмовилися від них через недостатнє врахування особливостей вітчизняної бібліотечної технології і перейшли на розробки російських фахівців (ИРБИС або Библиотека). До цього слід додати, що не можна вважати успішним і розрекламоване впровадження системи Aleph (Ізраїль) у кількох книгозбірнях країн Центральної Європи, оскільки з цієї системи здебільшого використовується тільки пошуковий модуль OPAC, автоматизація ж процесів комплектування та каталогізації забезпечується іншими пакетами прикладних програм, зокрема, поширеною в СНД системою CDS/ISIS (UNESCO).

При розробці вітчизняних програмних засобів для автоматизації внутрішньої бібліотечної технології слід, безперечно, враховувати позитивні риси Aleph, Liber та інших систем. Однак, розраховувати на успіх цієї роботи можна лише в тому випадку, коли вона буде зорієнтована на інформаційні технології XXI сторіччя: Intranet (реалізація Web-технологій безпосередньо в установі), OLE (Objekt Linking and Embedding — зв'язування і впровадження об'єктів) тощо. При створенні згаданої компоненти програмного забезпечення для українських бібліотек ключовими мають бути вимоги ліцензійної чистоти (для забезпечення інформаційної безпеки України), модульно-компонованої структури (для адаптації до потреб конкретної книгозбірні), підтримки широкого спектру абеток, MARC-, HTML- та PDF-форматів (для сумісності зі світовим інформаційним співтовариством). При цьому не менш важливо відзначити брак вимог щодо підтримки баз даних великої ємності (вони зберігатимуться на Internet-серверах бібліотек), високої швидкодії під час обробки даних (більшість технологічних операцій комплектування та каталогізації мають клавіатурний характер), інтелектуальності лінгвістичних засобів (у службових базах даних пошук записів здійснюється, як правило, не за семантичними, а за ідентифікаційними ознаками). Завдяки цьому розробка даної компоненти програмного забезпечення не потребуватиме використання потужних і відповідно коштовних систем керування базами даних типу Oracle. Вона може здійснюватися на порівняно простих і поширених програмних системах з графічним інтерфейсом у напрямку створення гнучкого програмного пакету, що легко адаптуватиметься до специфіки конкретної української книгозбірні. Необхідні ж вихідні параметри електронної бібліотеки в цілому будуть досягнуті іншою компонентою прикладного програмного забезпечення, що призначена для підтримки Internet-технологій.

До створення такої програмної продукції українським книгозбірням слід працювати з наявним у них програмним забезпеченням.

3.7. Технічне забезпечення Системи

До складу технічного забезпечення Системи входитимуть:

Типова локальна комп'ютерна мережа книгозбірні включатиме:

Функції більшості серверів і всіх робочих станцій виконуватимуть поширені в Україні комп'ютери типу Pentium відповідної конфігурації (для серверів — процесор Pentium II з оперативною пам'яттю 64-128 MB і двома жорсткими дисками ємністю 4,3-9,6 GB; для робочих станцій — процесор Pentium з оперативною пам'яттю 32-64 MB і жорстким диском ємністю 2,4-4,3 GB). Телекомунікаційні сервери доцілько реалізувати на основі багатопротокольних маршрутизаторів CISCO. Конкретний вибір технічних засобів має визначатися виходячи з наявності сумісних апробацій програмних і технічних засобів, що використовуються в Системі, а також маркетингової політики фірм-виробників та експлуатаційного сервісу фірм-постачальників.

Як транспортне середовище для інтеграції локальних комп'ютерних мереж бібліотек передбачається обрати Internet. При цьому книгозбірням, що входять у Систему, необхідно підключатися до провайдера виділеними каналами зв'язку, абоненти ж бібліотек можуть використовувати комутовані телефонні канали. Система повинна мати також кілька "власних" каналів виходу в Internet. На першому етапі створення Системи їх можна реалізувати на базі супутникових каналів типу NetSat Direct, які дають змогу передавати запити на потрібну інформацію з швидкістю 19,2 Kbps, а отримувати — з швидкістю 400 Kbps. Надалі треба перейти до симетричних щодо пропускної спроможності рішень.

Із спеціальних технічних засобів кожній бібліотеці потрібні сканери, лазерні принтери, настільні ксерокси, факсимільні апарати, пристрої для нанесення й зчитування штрихових кодів, пристрої для запису інформації на CD-ROM, магнітооптичні накопичувачі з перезаписом інформації тощо.

Основні компоненти технічного забезпечення електронної бібліотеки наведені на схемі 3. 

 +-----------+    |   л
 |  Сканер   |    |   о   +--------------+
 +-----------+    |   к   |   NetSat     | Internet
 | Комп'ютер +----+   а   |   Direct     +------------
 |           |    |   л   +--------------+
 +-----------+    |   ь   |Комунікаційний|
  - - - - - - - - +-------+   сервер     |
 +-----------+    |   н   +--------------+ Провайдер
 | Лазерний  |    |   а   |   Модем      | і абоненти
 | принтер   |    |       |  (8-16шт.)   +------------
 +-----------+    |       +--------------+
 | Комп'ютер +----+   к
 |           |    |   о
 +-----------+    |   м
  - - - - - - - - +   п'  +-----------+
 +-----------+    |   ю   |   Web-    |
 |  CD-ROM   |    +-------+  сервер   |
 | Recordable|    |   т   +-----------+
 +-----------+    |   е
 | Комп'ютер +----|   р
 |           |    |   н
 +-----------+    |   а   +-----------+
  - - - - - - - - +       |  CD-ROM   |
 +-----------+    +-------+  сервер   |
 | Штрих-код |    |       |-----------|
 | пристрій  |    |   м   |  CD-ROM   |
 +-----------+    |   е   |(20-30 шт.)|
 | Комп'ютер +----+   р   +-----------+
 |           |    |   е
 +-----------+    |   ж
  - - - - - - - - +   а   +-----------+
 +-----------+    |       | Сервер    |
 | Комп'ютер +----+-------| баз даних |
 +-----------+    |       +-----------+

Схема 3. Основні компоненти технічного забезпечення електронної бібліотеки

4. ОЦІНКА КОШТОРИСНИХ ВИТРАТ

4.1. Разові витрати на створення Системи

Орієнтовні компоненти витрат на створення типової комп'ютерно-телекомунікаційної інфраструктури електронної бібліотеки в одній універсальній науковій книгозбірні (у гривнях):

Web-сервер10.000
сервер баз даних10.000
CD-ROM сервер з Jukebox10.000
комунікаційний сервер4.000
робочі станції (30 шт.)60.000
канал входу в Internet типу NetSat Direct30.000
інше обладнання (сканери, принтери, модеми тощо)26.000
програмні засоби30.000
З а г а л о м200.000

Перший етап робіт (1999—2000 рр.) передбачає створення ядра Системи у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського і Національній парламентській бібліотеці України. Тому в цілому для розгортання робіт по формуванню Національної системи електронних бібліотек потрібно 400.000 гривень.

Оскільки обсяг фондів інших книгозбірень у 3—5 разів менший, ніж в універсальних наукових бібліотеках, згадану суму можна вважати достатньою для створення електронних бібліотек у 3—5 обласних або багатогалузевих книгозбірнях.

4.2. Поточні витрати на підтримку функціонування і розвиток Системи

Орієнтовні компоненти щорічних поточних витрат (у гривнях):

оплата телекомунікацій40.000
придбання комп'ютерно-телекомунікаційних
засобів для нових електронних бібліотек		360.000
З а г а л о м400.000

Цих витрат достатньо для створення й включення в Систему щорічно 7—10 електронних бібліотек.

5. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБІТ

Для створення Системи необхідно:

В И С Н О В К И

У всіх розвинених країнах роботи по створенню національної інформаційної інфраструктури розглядаються на найвищому державному рівні і мають відповідний статус та підтримку. При цьому певні пріоритети надаються інформатизації бібліотечної галузі. Так, наприклад, однією з 11 науково-технічних програм, що реалізуються під егідою країн "Великої сімки", є "Bibliotheca Universalis", яка передбачає формування глобальної мережі електронних бібліотек. Українські книгозбірні, на жаль, не мають такої підтримки з боку наших владних структур. У "Переліку державних науково-технічних програм", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 517, слово "бібліотека" не згадується взагалі.

Незважаючи на економічні негаразди і недооцінку ролі книгозбірень управлінськими ланками, провідні вітчизняні бібліотеки повинні розгорнути роботу в галузі інформатизації. Формування в них електронних ресурсів та їх інтеграція комп'ютерними мережами дасть змогу трансформувати традиційні книгозбірні в "бібліотеки без стін" і втілити в життя задуми бібліотекознавців, висловлені Мелвілем Д'юї, автором найпоширенішої в світі десяткової класифікації: "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі жадаючі знань, то нова — це водогін, що розносить живучу вологу по домівках".

Великий інформаційно-ресурсний і кадровий потенціал українських книгозбірень, за яким вони не поступаються розвиненим країнам, і виважена організаційна структура бібліотек України, що поєднує відомчу централізацію й регіональну кооперацію, дадуть змогу при належному матеріально-технічному забезпеченні й відповідній організації робіт у стислі строки створити Національну систему електронних бібліотек. У функціональному аспекті вона забезпечить кооперативну каталогізацію нових надходжень до сукупного фонду вітчизняних книгозбірень, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, створення Національного депозитарію електронних документів (комп'ютерних версій книг, журналів і газет), а також доступ до ресурсів електронних бібліотек кожного громадянина в будь-який час і з будь-якого регіону.

Для створення Системи є належне теоретичне підгрунтя — широкий спектр науково-дослідних робіт, проведених наприкінці 80-х у 90-х роках Національною бібліотекою України імені В.І.Вернадського. На достатньому рівні знаходиться і нормативно-методична база для її реалізації. В той же час потребуватимуть посиленої уваги проблеми лінгвістичного і програмного забезпечення Системи. При розробці лінгвістичного забезпечення слід орієнтуватися на засоби інтелектуалізації інформаційного пошуку. Програмне забезпечення для автоматизації внутрішньої бібліотечної технології потрібно розробити в Україні, для підтримки ж у книгозбірнях Internet-технологій доцільно використати апробовані програмні засоби, насамперед, фірми Netscape Communication.

В організаційному аспекті необхідною умовою створення Системи є надання роботам по формуванню електронних бібліотек державного статусу Постановою Кабінету Міністрів України або Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України.

ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНІ
ДОКУМЕНТИ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ

  1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. N 3792.
  2. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995 р. N 32.
  3. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. N 2657.
  4. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. N 3322.
  5. Про національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. N 3814.
  6. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р.
  7. Про концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р.
  8. Про затвердження завдань Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р.
  9. Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. N 3/97.
  10. Перелік державних науково-технічних програм: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 517.
  11. Про впорядкування розсилки контрольних примірників творів друку: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. N 376.
  12. Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 р. N 532.
  13. Про хід виконання Державної програми розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. N 1057.
  14. Інструкція про організацію передачі та обміну документами між бібліотеками України: Затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 18 липня 1996 р. N 385; Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 серпня 1996 р. за N 462/1487.
  15. Інструкція про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів: Затверджена наказом Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації та Державного митного комітету України від 22 серпня 1994 р. N 99/252; Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 вересня 1994 р. за N 226/436.
  16. Положення про систему депозитарного зберігання бібліотечних фондів України: Затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 2 грудня 1996 р. N 31/1835; Зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 19 лютого 1997 р. за N 31/1835.
  17. Чорноморська конвенція про співробітництво у галузі культури, освіти, науки і інформації: Підписана в Стамбулі 6 березня 1993 р.
  18. Авторитетний контроль найменувань установ та організацій в інформаційних системах бібліографічного та археографічного типу: Дис... канд. іст. наук / І.П.Антоненко. — К., 1994. — 182 с.
  19. ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. — М.: Изд-во стандартов, 1984. — 77 с.
  20. ГОСТ 7.59-90. Индексирование документов. Общие требования к систематизации и предметизации. — М.: Изд-во стандартов, 1990. — 11 с.
  21. ДСТУ 3145-94. Штрихове кодування. Загальні вимоги. — К.: Держстандарт України, 1995. — 6 с.
  22. ДСТУ 3578-97. Формат для обміну бібліографічними даними на магнітних носіях. — К.: Держстандарт України, 1997. — 20 с.
  23. ДСТУ 3579-97. Формат для обміну термінологічними і/або лексикографічними даними на магнітних носіях. — К.: Держстандарт України, 1997.
  24. Забезпечення загальнодоступності книжкової спадщини України: Звіт про НДР / Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського; наук. керівник Л.Й.Костенко. — К., 1996. — 31 с.
  25. Исследование путей создания автоматизированной системы обработки информации о книжных памятниках: Дис... канд. техн. наук / В.А.Ясулайтис. — К., 1992. — 121 с.
  26. Інформаційні технології бібліотечних мереж і систем: Звіт про НДР / Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського; наук. керівник Л.Й.Костенко. — К., 1995. — 42 с.
  27. Комп'ютерно-лінгвістичні аспекти сучасної української лексикографії: Дис... канд. техн. наук / Л.С.Ковтуненко. — К., 1995. — 125 с.
  28. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій в період освоєння інформаційних технологій: Дис... д-ра іст.наук / М.С.Слободяник. — К., 1995. — 340 с.
  29. Руководство по UNIMARC: Руководство по применению международного коммуникативного формата UNIMARC / Пер. с англ. авт. коллектива под руководством А.И.Земскова, Я.Л.Шрайберга. — М., 1992. — 1320 с.
  30. Совершенствование библиотечно-библиографического обслуживания на основе электронных каталогов: Дис... канд. пед. наук / Т.П.Павлуша. — К., 1992. — 159 с.
  31. Створення бібліографічного реєстру друкованих видань України: Звіт про НДР / Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського; наук. керівник А.О.Чекмарьов. — К., 1996. — 45 с.
  32. Створення реєстру української рукописної книги: Звіт про НДР / Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського; наук. керівник Л.А.Дубровіна. — К., 1996. — 52 с.
  33. Теоретико-методологические исследования развития библиотечно-библиографических процессов в условиях научно-технического прогресса: Совершенствование системы обслуживания читателей ЦНБ им.В.И.Вернадского в условиях автоматизации библиотеки: Отчет о НИР (заключительный) / АН УССР. Центр. науч. б-ка им.В.И.Вернадского; науч. руководитель М.С.Слободяник. — К., 1988. — 110 с.
  34. MARC for Archives and Manuscripts. The AMC Format by M.Sahli / SAA. — Chicago, 1985. — Updates 1987, 1992.
  35. UNIMARC/AUTHORITIES. Международный коммуникативный формат UNIMARC для авторитетных/нормативных записей: Пер. на рус. яз. — М., ГПНТБ России, 1994. — 66 с.

© Чекмарьов Анатолій Олексійович, 1998
© Костенко Леонід Йосипович, 1998
© Павлуша Тетяна Петрівна, 1998
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua