Микола Васильович Гоголь
(1.4.1809 — 4.3.1852)
 |
Письменник.
Народився в с. Великі Сорочинці (нині Миргородського р-ну Полтавської обл.). Дитинство Миколи Гоголя пройшло в с. Василівні (тепер Гоголеве) поблизу Миргорода.
З 1818 по 1819 р. навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук.
В 1828 р. переїхав до Петербурга, де служив у канцеляріях, а потім учителював. З 1834 р. — ад'юнкт-професор на кафедрі загальної історії при Петербурзькому університеті.
Літературну славу Миколі Гоголю принесли твори "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831—1832), "Миргород" (1835), "Тарас Бульба" (1835), "Ніс" (1836), "Шинель" (1842), "Мертві душі", т.1 (1842).
Паралельно робив розвідки з історії України та загальної історії: "План викладання загальної історії", "Погляд на утворення Малоросії" (1834), "Про малоросійські пісні" (1834). Збирав український фольклор, матеріали до російсько-українського словника.
В 1836 виїхав за кордон. У 1848 повернувся до Росії, деякий час перебував в Україні (Полтавщина, Одеса). Останні роки життя провів у Москві.
Література
- Крутикова Н.Є. Микола Васильович Гоголь: Життя і творчість. — К.: Держлітвидав, 1952. — 155 с.
- Коваленко Л.А. Микола Васильович Гоголь — історик України (Конспект лекцій). — Кам'янець-Подільський, 1965. — 43 с.
- Малий словник історії України / В.А.Смолій (ред.). — К.: Либідь, 1997. — 464 с.
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua