Симоненко Т.В. Розвиток системи інформаційно-бібліотечного забезпечення науки // НТІ. — 2006. — №  3. — С.  58-62.

Симоненко Тетяна Василівна
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

Розвиток системи інформаційно-бібліотечного забезпечення науки

Визначено напрямки розвитку системи інформаційно-бібліотечного забезпечення наукових досліджень в умовах інтенсивного використання комп'ютерно-телекомунікаційних технологій.

  Тетяна Симоненко
Протягом тривалого часу функції інформаційного забезпечення наукових досліджень виконували наукові бібліотеки, які комплектували свої фонди науковою літературою і надавали її вченим. Розвиток комп'ютерно-телекомунікаційних технологій та їх широке використання для створення і підтримки електронних інформаційних ресурсів змінив інфраструктуру ресурсної бази інформаційного забезпечення науки. Поряд з традиційними інформаційними виданнями широке застосування отримали електронні ресурси.

Мета даної роботи — визначення напрямів розвитку системи інформаційно-бібліотечного забезпечення наукових досліджень в умовах інтенсивного використання комп'ютерно-телекомунікаційних технологій.

Розвиток електронних інформаційних ресурсів потребує наявності в країні необхідного наукового потенціалу. Ця вимога випливає з високої наукоємності всіх технологічних складових, що утворюють електронні інформаційні ресурси і забезпечують їх ефективне функціонування.

Науково-виробничий потенціал електронних інформаційних ресурсів включає:

Основним результатом наукової діяльності є нове наукове знання. Воно фіксується, насамперед, у нових публікаціях. На певному витку "життєвого циклу" наукове знання, представлене в першоджерелах, переходить з розряду результатів у розряд засобів наукових комунікацій, створюючи інформаційно-ресурсну і комунікаційну основу для подальшого розвитку науки.

Нові знання, які генерує наука — невід'ємні компоненти сучасного суспільства, побудованого на знаннях. Вимогою суспільства знань до всіх інституцій є орієнтація їх діяльності на наукоємні технології. Стосовно бібліотек така ідеологема потребує визначення стратегічним напрямом розвитку в них інтелектуальних інформаційних технологій [1].

Потрібно наголосити, що спрямованість на наукоємні технології в бібліотеках існувала завжди. Їх класичним прикладом є процес створення бібліографічної інформації [2]. Детальна теоретична проробка, чітке визначення об'єкта та предмета бібліографознавства, методології та базових бібліографічних категорій і значна практика каталогізації привели до того, що бібліографічна діяльність стала вважатися рутинною. Однак, це процес наукової обробки документів, що полягає в аналітико-синтетичній переробці первинної документної інформації в бібліографічну, і тому його безперечно потрібно вважати першим етапом наукоємних технологій, спрямованих на інформаційне забезпечення наукових досліджень. Комп'ютерні технології створення та надання користувачам бібліографічної інформації добре освоєні бібліотеками. В Україні, наприклад, практично всі загальнодержавні й обласні універсальні наукові бібліотеки та значна кількість університетських мають онлайнові електронні каталоги та бази даних. На бібліотечних сайтах знаходяться також бібліографічні покажчики. Можна стверджувати, що в сфері формування бібліографічних баз даних бібліотеки стали лідерами і продемонстрували феномен перетворення одного з ортодоксально-стабільних суспільних інститутів у центр інформатизації.

Наступний етап — виокремлення зі згаданих баз даних записів про наукові публікації та їх доповнення реферативною інформацією з формуванням реферативної продукції. Принципи та методика відбору матеріалів для реферування є однією з ключових проблем науково-інформаційного забезпечення досліджень. Потрібно відзначити, що метод повного, вичерпного охоплення наукової продукції по суті не застосовується ні у вітчизняній, ні у зарубіжній інформаційній практиці.

Позитивно слід оцінити досвід України зі створення національної системи реферування наукової літератури, що була започаткована двома провідними науково-інформаційними центрами держави — Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського (НБУВ) та Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України (ІПРІ) [3]. Головними концептуальними засадами побудови системи реферування української наукової літератури визначено поєднання принципів розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання публікацій кооперативними зусиллями суб'єктів системи документальних комунікацій і централізованої кумуляції кооперативно створених масивів реферативної інформації з формуванням загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" та виданням Українського реферативного журналу "Джерело". Цей журнал сьогодні виходить щоквартально у чотирьох серіях (природничі, технічні, соціогуманітарні та медичні науки), його включено до каталогу передплатних періодичних видань України; реферативна база даних знаходиться у відкритому онлайновому доступі на сайті НБУВ.

Якщо реферування можна вважати другим етапом наукової обробки документів, то третім є підготовка оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів, насамперед, для органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Найбільших успіхів у реалізації такого етапу досягнуто Бібліотекою Конгресу США, що первісно орієнтувалась на інформаційну підтримку діяльності вищого законодавчого органу держави. В складі цієї бібліотеки в 1912 р. створено Дослідницьку службу, що являє собою багатогалузевий науково-дослідний інститут зі штатом понад 800 осіб високої кваліфікації [4]. Ця служба реалізує три основні завдання: підготовка з певною періодичністю бюлетенів з проблем політики, економіки, науки тощо; підготовка оглядових матеріалів на замовлення комітетів і підкомітетів Конгресу США; інформаційна підтримка розгляду Конгресом поточних законодавчих актів. Слід звернути увагу на одну принципову особливість в діяльності Дослідницької служби: її фахівці уникають терміну інформаційно-аналітичні документи, який передбачає наявність у створених матеріалах висновків і рекомендацій. Вважається, що останні — це прерогатива конгресменів, Служба має лише надати різнобічну й об'єктивну інформацію для прийняття науково обґрунтованих рішень. Певних успіхів у роботах з інформаційної підтримки діяльності управлінських структур досягнуто й українськими бібліотеками. У НБУВ, наприклад, створено Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, більшість обласних універсальних наукових бібліотек мають підрозділи з підготовки відповідних матеріалів для обласних і міських держадміністрацій. Спочатку діяльність вищезгаданих підрозділів розгорталась шляхом розвитку традиційних форм та методів інформаційного обслуговування і включала пріоритетне довідково-бібліографічне обслуговування, поточне інформування про надходження документів, зміст яких може сприяти оптимізації управлінських рішень, електронну доставку документів тощо. Сьогодні започатковується створення нових, геоінформаційних технологій, що інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методого аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, обробки і надання користувачам геопросторової інформації [5].

До принципово нових завдань, поставлених перед Бібліотекою, потрібно віднести розробку комп'ютерних технологій інтелектуальної аналітико-синтетичної переробки інформації та екстракції знань. Ці технології мають забезпечити проведення взаємодоповнюючих бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень у сховищах даних для встановлення кількісних закономірностей в бібліотечно-бібліографічній діяльності та процесах наукової комунікації з метою оптимізації науково-інформаційної сфери суспільства в цілому [6]. Прикладами інтелектуальних задач цього етапу можуть бути кластеризація (виділення компактних скупчень документів, що мають подібні, заздалегідь не задані ознаки), процедури побудови нових класифікаційних схем тощо. Розробки в цьому напрямі все більш інтенсифікуються [7].

Конвеєрний технологічний цикл, що передбачає бібліографування, реферування, підготовку інформаційно-аналітичних і прогностичних матеріалів, проведення бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень є передумовою, необхідною для досягнення головного кінцевого результату науково-інформаційної діяльності сучасної бібліотеки — виділення зі сховищ даних нових знань, що в явному вигляді в них не містяться. Проблематика екстракції знань тісно пов'язана з роботами в сфері штучного інтелекту, під яким зазвичай розуміється семантична машина, що імітує розумову діяльність людини. Однак, глобалізм обіцянок упродовж кількох десятиліть при незначних кінцевих результатах привели до ситуації, коли серйозні науковці почали уникати використання терміну "штучний інтелект". Менш глобальна і більш чітко сформульована проблематика виділення знань є реалістичною хоча б тому, що на першому етапі передбачає використання апробованих евристичних методик статистичного аналізу великих масивів інформації та виявлення систематичних зв'язків і латентних закономірностей у текстових матеріалах. Вирішенню завдань згаданої проблематики сприяє й прозорість методології екстракції знань, під якою розуміється тріада "об'єкт, предмет і метод дослідження": об'єктом є електронні тексти, предметом — комп'ютерні технології їх інтелектуальної обробки, основні методи — статистичний та семантичний аналіз [8].

Особливу проблему складає систематизація інтернет-ресурсів. Зараз все частіше в бібліотечних колах ведуться дискусії на тему необхідності створення онлайнового довідково-бібліографічного апарату, довідково-бібліографічного фонду [9-11]. Їх задача — створення структурованих списків ресурсів Інтернет, причому ресурси повинні бути відібрані і згруповані таким чином, щоб відповідати напрямкам наукових досліджень.

В цілому процес відбору будь-яких електронних ресурсів значно відрізняється від відбору традиційних ресурсів і потребує вироблення системи спеціальних процедур.

Історичний досвід бібліотек з систематизації документів зараз реалізується на практиці при створенні навігаторів чи путівників для користувача, якому необхідна достовірна і релевантна інформація. Вони відсилають його до різних серверів Інтернет, на яких розміщені ресурси, які цікавлять читачів бібліотек. Такі каталоги, навігатори чи путівники віртуально акумулюють інформацію з окремої теми і забезпечують швидку навігацію, що економить час роботи користувача. Добре розроблений, систематизований путівник по інтернет-ресурсах в рамках однієї галузі знань чи предмета суттєво економить час спеціалістам, що потребують цієї інформації, і, крім того, такий пошуковий апарат дає реальну картину асортименту Веб-інформації з даної теми, проблеми.

В процесі структурування відбувається інтеграція інформації про ресурс у багаторівневий комплекс, де під інтеграцією розуміється приєднання нового елементу до системи, яка вже існує, що приводить до створення більш складної структури. При цьому виникають нові взаємозв'язки елементів і інтегральний ефект, а саме — сервіс, відсутній в традиційних друкованих виданнях.

Перспективним напрямком є створення проблемно-орієнтованих порталів. Суть у вирішенні цієї проблеми пов'язана з будовою інтернет-середовища, яка потребує структурування, перегрупування основних вузлів інформації і консолідування їх за окремими темами. Іншими словами, кожен сайт повинен мати своє визначене місце в інформаційному просторі мережі. Розумно це зробити, консолідуючи інформаційні ресурси навколо конкретних напрямів наукової діяльності. Кожна галузь, наприклад, може бути представлена індивідуальним багатофункціональним порталом (або групою взаємозв'язаних порталів), що концентрує в собі максимально повну базу даних, яка постійно розширюється.

В процесі систематизації, як такої, виникає проблема опису електронних ресурсів, яка вперше була представлена в доповіді Б. Тіллет (Бібліотека конгресу США). Розв'язання проблеми зараз знаходиться на рівні спроби уніфікації і структурування відомостей про електронні ресурси в такому середовищі як метадані. Метадані — це інформація, яка формується видавцями електронних ресурсів як обов'язковий мінімум відомостей, що дозволяє каталогізатору використовувати їх при систематизації в жорстко регламентованому середовищі електронного каталогу з відповідними правилами і стандартами [12].

Розширення кумулятивної функції наукових бібліотек сьогодні відбувається і за рахунок формування архіву науково-інформаційних ресурсів Інтернет. На початок 2006 р. в НБУВ сформовано повнотекстові колекції, що включають понад тисячу річних комплектів журналів (більшість з них відсутня в бібліотеках України) і кілька десятків зібрань наукової та науково-популярної літератури. Ці електронні ресурси надаються читачам у Інтранет-мережі НБУВ. Надалі ці ресурси стануть доступними для Інтранет-мереж бібліотек наукових установ НАН України, що підключаються до НБУВ у рамках проекту "Створення Київського фрагмента телекомунікаційної інфраструктури НАН України". Передбачається інтеграція в створюване інформаційно-телекомунікаційне середовище й Інтранет-мереж інших бібліотек, які візьмуть на себе зобов'язання дотримуватись правил обслуговування користувачів, прийнятих в Інтранет/Екстранет-середовищі. Ці правила спрямовані на дотримання авторських прав і передбачають обслуговування користувачів виключно в стінах бібліотеки при унеможливленні довільного копіювання електронних публікацій.

Важливим є створення організаційно-технічної основи системи інформаційно-бібліотечного забезпечення, тобто визначення сукупності апаратно-програмних комплексів усіх підсистем, а також сукупності різних за структурою і розподілом баз даних і баз знань, розробки уніфікованої системи програмних засобів і документації.

Ефективне використання академічних ресурсів стримується недостатнім рівнем розвитку телекомунікаційної інфраструктури НАН України. Її установи підключені до різних Інтернет-провайдерів, що ускладнює реалізацію корпоративних інформаційних технологій взаємовикористання зібрань наукової електронної інформації. Пропускна спроможність каналів передачі даних, що використовуються академічними установами, здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Інструментом для розв'язання таких задач служить національна мережа комп'ютерних комунікацій для науки.

Для кардинального покращання ситуації в рамках Програми інформатизації НАН України в IV кв. 2005 р. Державним підприємством НТЦ "УАРНЕТ" уведено в промислову експлуатацію Опорні вузли Київського фрагмента телекомунікаційної інфраструктури НАН України, розміщені в Президії НАН України, НБУВ, Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії, Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, Інституті електродинаміки, Інституті металофізики ім. Г. В. Курдюмова, Інституті програмних систем, Інституті фізики. Київський фрагмент має власний оптоволоконний канал зв'язку зі Львівським регіональним науковим центром і вихід в інформаційну мережу наукових і освітніх установ GEANT.

Подальший розвиток мережевого інформаційно-бібліотечного забезпечення наукових досліджень потребує:

Висновки

  1. Одним з пріоритетних напрямів розвитку інформаційно-бібліотечних систем забезпечення наукових досліджень має стати створення на їх основі Інтранет/Екстранет-середовищ зі значними сховищами даних.
  2. Наповнення цих середовищ повинне передбачати:
    • аналіз документальних інформаційних потоків та інформаційних потреб науковців з урахуванням специфіки основ подальшого науково-інформаційного забезпечення;
    • формування тематичних і проблемно-орієнтованих баз даних (проблемно-орієнтованих серверів);
    • створення електронних бібліотек як особливих продуктів і інструментів для наукових досліджень;
    • створення порталів як форм інформаційно-бібліотечного забезпечення.
  3. Технологія обробки ресурсів цих середовищ має бути реалізована за схемою інформаційного конвеєра, що включає бібліографування, реферування, підготовку інформаційно-аналітичних і прогностичних матеріалів, проведення бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень як передумови для досягнення головного кінцевого результату науково-інформаційної діяльності — виділення зі сховищ даних нових знань, що в явному вигляді в них не містяться.

Література:

  1. Костенко Л. Й. Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2006. — № 1. — С. 23-28.
  2. Коршунов О. П. Библиографоведение. Общий курс. — М.: Изд-во "Кн. палата", 1990. — 232 с.
  3. Сорока М. Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України. Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.
  4. Система научно-информационного обеспечения деятельности конгресса США: Науч.-аналит. обзор / А. Н. Авдулов — М. : ИНИОН, 1990. — 78 с.
  5. Чекмарьов А. О. Національна система електронних бібліотек / А. О. Чекмарьов, Л. Й. Костенко, Т. П. Павлуша; Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського. — К., 1998. — 50 с.
  6. Горькова В. И. Информетрия (Количественные методы в научно-технической информации) //Итоги науки и техники. Сер. Информатика. Т. 10. — М.: ВИНИТИ, 1988. — 328 с.
  7. Шерепа Т. А. Інформаційна технологія виділення та обробки знань у CDS/ISIS-сумісних базах даних // Бібл. вісн. — 2005. — N 5. — С. 8-13.
  8. Дюбуа Д. Теория возможностей: Приложения к представлению знаний в информатике / Пер. с фр. В. Б. Тарасова под ред. С. А. Орловского. — М.: Радио и связь, 1990. — 286 c.
  9. Байдош Дж. Электронные ресурсы научно-технической информации в Библиотеке Конгесса США // URL:http://www.gpntb.ru/win/ntb/ntb2000_11_f11_08.html.
  10. Ларкович И., Коровин Н. На пороге интеграции ресурсов // Библиотека. — 2000. -№ 1. — С. 34-36.
  11. Степанов Ю. Н. Виртуальный справочно-библиографический аппарат в библиотеках России // Науч. и техн. б-ки. — 1996. -№ 11. — С. 15-20.
  12. Барышева О. В. Интернет-Метаданые-Dublin Core // Науч.-техн. информация. Сер. 1. — 2000. — № 3. -С. 21-28.

© Симоненко Тетяна Василівна, 2006
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua