Костенко Л.Й. Онлайнові ресурси бібліотеки: створення, використання // Бібл. вісн. — 2003. — N 1. — С. 13-17.

Онлайнові ресурси бібліотеки: створення, використання

Костенко Леонід Йосипович
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

У кінці XX ст. розвиток комп'ютерних технологій зменшив гостроту традиційної суперечності між значним обсягом накопичених документальних ресурсів і обмеженими можливостями інформаційних комунікацій. Актуальності набула більш загальна проблема доведення до користувачів усіх отриманих знань, тобто вирішення суперечності "джерело інформації — користувач інформації". Вихід цієї проблеми на перший план обумовлений кардинальним збільшенням обсягів знань, які мають фіксуватися в документальній формі, й недоцільністю чи неможливістю видання творів друку значними тиражами. Викладене особливо актуальне для України, де при наявності значного інтелектуального потенціалу (знань науковців і фахівців, які слід кумулювати й поширювати в часі та просторі) науково-видавнича діяльність не підтримується на належному рівні.

Необхідність розв'язання цієї суперечності потребує не лише активізації робіт у сфері інформатизації бібліотек, а й перегляду концептуальних основ розвитку бібліотечної справи в умовах переходу до інформаційного суспільства, оскільки при домінуванні документальних потоків на електронних носіях функції та статус бібліотек суттєво зміняться [3, 4]. Вони, зокрема, стануть основними посередниками між авторами наукової та суспільно значущої інформації і її споживачами, оскільки відпаде потреба в наявності друкарень та традиційної системи розповсюдження документів на паперових носіях. Істотних змін зазнає також система інформаційно-бібліотечного обслуговування. Цьому значною мірою сприятиме як можливість формування на нових поколіннях компакт-дисків значних за обсягом особистих бібліотек громадян, що враховуватимуть їх індивідуальні інформаційні потреби, так і підтримка віддаленого доступу до фондів електронних документів бібліотек у будь-який час з будь-якого регіону. Проекція такого напряму розвитку книгозбірень на розширення форм їх інформаційної діяльності потребує надання пріоритетів формуванню онлайнових ресурсів і забезпеченню доступу до них засобами глобальних комп'ютерних мереж, завдяки чому вони трансформуються в "бібліотеки без стін", що виступатимуть не пасивними сховищами документованих знань, а активними їх розповсюджувачами.

У розвинених державах діяльність у цьому напрямі підтримується на найвищому державному рівні і має відповідний статус та підтримку. Країни "великої сімки" включили проект створення онлайнових бібліотек "Bibliotheca universalis" до числа 11 найбільш важливих науково-технічних проектів [9]. При цьому в США тільки на реалізацію першої фази проекту DLI (Digital Libraries Initiative — Ініціатива цифрових бібліотек) у 1994-1998 рр. виділено $ 24 млн [10]. Ще більш відчутну підтримку має друга фаза. У Росії у 1999 р. було започатковано міжвідомчу програму "Електронні бібліотеки Росії", що стала складовою федеральної цільової програми "Електронна Росія". Амбіційні плани має Китай — у 2005 р. очікується випуск такої самої кількості електронних книжок, як і традиційних друкованих. Аналогічні програми існують і в інших країнах світу: Австралії, Японії тощо.

Вітчизняні бібліотеки, на жаль, не мають належної підтримки з боку владних структур при створенні своїх онлайнових ресурсів. Вони залишаються "за кадром" і при визначенні національних науково-технічних програм, і в численних публікаціях з питань інформатизації України, де цей багатоаспектний процес зводиться найчастіше до технократичного завдання створення комп'ютерних мереж. Досить навести один показовий приклад: у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 323-р "Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2002 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування" слово "бібліотека" не згадується зовсім. Однак нагальна потреба забезпечення конституційного права громадян на вільний доступ до джерел інформації потребує активізації робіт з інформатизації книгозбірень — найдавніших суспільних інститутів, що здійснюють кумуляцію, збереження і використання документованих знань. Саме такий підхід дав змогу розвиненим країнам Заходу у стислі строки досягнути вагомих результатів, оскільки забезпечив включення накопичених упродовж століть бібліотечних фондів у нову інформа-ційну інфраструктуру суспільства, що ґрунтується на інтегрованих комп'ютерними мережами електронних документальних ресурсах.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) реалізує проект формування онлайнових ресурсів у рамках існуючого бюджетного фінансування. Практичним роботам зі створення фонду комп'ютерних версій документів передував цикл теоретичних досліджень, у процесі яких було розроблено системний підхід до формування електронних інформаційно-бібліотечних ресурсів [2, 6, 7]. В його основу покладено принцип за-цікавленості індивідуальних і колективних авторів (учених, митців, наукових установ, вищих навчальних за-кладів тощо) у доведенні інформації про результати своїх інтелектуальних напрацювань до світової спільноти, оскільки онлайнова бібліотека за умов недостатньої підтримки видавничої діяльності є практично єдиною альтернативою для включення отриманих знань до світової системи документальних комунікацій. Цей принцип розглядається нами як основа для вирішення комплексу правових, організаційних та інших проблем формування фондів електронних документів у рамках єдиного інформаційно-технологічного циклу "автор — видавництво — документорозповсюдження — бібліотека". Зацікавленість авторів сприяє організації передачі комп'ютерних версій їх публікацій бібліотеці для постійного зберігання, відбиття в пошуковому апараті та організації використання повних текстів на погоджених з інтелектуальними власниками умовах.

Структурно онлайнові ресурси НБУВ включають три основні компоненти:

Технологічний конвеєр формування комплексу цих інформаційних ресурсів включає послідовність таких циклів:

Наповнення електронного каталогу здійснюється за конвеєрною технологією автоматизованого опрацювання поточних надходжень до фондів бібліотеки, сутність якої полягає у введенні ідентифікаційних даних книги чи журналу на вході "конвеєра" (у відділах комплектування при замовленні та реєстрації документів) і наступному доповненні бібліографічної інформації відсутніми елементами при каталогізації [5].

Головними концептуальними засадами формування реферативних ресурсів є поєднання принципів розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання потоку українських наукових видань усіма суб'єктами вітчизняної системи документальних комунікацій з централізованим формуванням загальнодержавної реферативної бази даних [8]. При цьому обов'язковий примірник на-укових книжкових видань та реферативна інформація, надана інтелектуальними власниками публікацій у структурованому електронному вигляді, опрацьовується службою реферування наукової літератури НБУВ, аналітичний розпис статей з періодичних видань здійснюється Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України на основі матеріалів, що подаються редакціями журналів. Сьогодні такі матеріали надходять з понад 200 інституцій (наукових установ і вищих навчальних за-кладів). Проводиться постійна організаційно-методична робота із залучення до відображення в реферативних ресурсах усіх наукових публікацій українських учених і фахівців.

Слід додати, що реферативна база даних є ядром національної системи реферування української наукової літератури [8]. На її основі генеруються текстові файли трьох галузевих серій Українського реферативного журналу "Джерело", які з 2001 р. виходять 6 разів на рік. Крім того ця база даних складає основу пошукового апарату фонду електронних документів. Індексування термінів з реферату публікації дозволяє досягти "золотої середини" між обмеженими можливостями пошуку лише за словами з бібліографічного опису документа і навігацією у повних текстах документів, яка супроводжується отриманням значної кількості нерелевантних документів, оскільки в книгах значного обсягу зустрічаються майже всі загальновживані слова природної мови.

Безпосередня обробка електронних документів полягає у структуризації вхідного документного потоку за видовою (книги, автореферати дисертацій, статті) та хронологічною (рік публікації) ознаками, а також у наданні кожній інформаційній одиниці унікального імені. Для визначення імені файла використовується алгоритмічний код, що включає 8 символів з першої половини таблиці ASCII (латинська абетка): 2 перших символи — дві останні цифри року видання; 3 наступних символи — перші літери прізвища, імені та по батькові автора документа; 3 кінцевих символи — перші літери трьох останніх слів назви документа (без урахування службових). Архівне збереження файла здійснюється, як правило, в тому форматі, який був представлений інтелектуальним власником (html, pdf, doc, rtf, txt тощо). Основними постачальниками електронних документів для бібліотеки є ВАК України (НБУВ — депозитарій документів цієї організації), Одеський державний технічний університет, Харківська державна академія дизайну та мистецтв. Надходять комп'ютерні версії публікацій і від індивідуальних авторів. Правила їх подання наведено на Веб-сайті Бібліотеки.

Повнотекстове розширення реферативної бази даних здійснюється шляхом занесення у відповідне поле запису електронної адреси документа. Правила занесення даних про адресу та спосіб доступу до повного тексту відповідають ISBD (ER) — Міжнародному стандартному бібліографічному опису електронних ресурсів, схваленому на 64-й сесії IFLA в 1998 р. [1].

Загальний обсяг створених з використанням викладеної технології онлайнових ресурсів бібліотеки становить 2,5 GB. З них 70% припадає на каталоги, картотеки та бази даних, 30% — на фонд електронних документів. В останньому переважають автореферати дисертацій (16%), комп'ютерні версії книг і статей займають, відповідно, 6% і 8%.

Для порівняння обсягів онлайнових Інтернет-ресурсів НБУВ і провідних бібліотек СНД наведено в табл. 1 (дані станом на липень 2002 р.).

Таблиця 1
(дані за станом на липень 2002 р.)

Бібліотека

Електронні
каталоги

Електронні
картотеки

Реферативні
бази даних

Повні
тексти

НБУВ

170 тис. записів
(з 1994 р.)

2 млн. записів
(з 1980 р.)

65 тис. записів
(з 1998 р.)

12 тис. текстів
(з 1994 р.)

Національна парламентська бібліотека України

110 тис. записів
(з 1995 р.)

200 тис. записів
(з 1995 р.)

—

—

Російська державна бібліотека
(Москва)

900 тис. записів
(з 1994 р.)

100 тис. записів
(з 1990р.)

—

Окремі публікації бібліотеки

Російська національна бібліотека
(Санкт-Петербург)

400 тис. записів та Image-копія генерального алфавітного каталогу

—

—

Окремі публікації бібліотеки

ДПНТБ Росії
(Москва)

300 тис. записів
(з 1992 р.)

600 тис. записів
(з 1990 р.)

—

Публікації бібліотеки з 1994 р.

Наукова бібліотека МДУ (Москва)

230 тис. записів
(з 1992 р.)

—

—

—

ВДБІЛ
(Москва)

130 тис. записів
(з 1997 р.)

—

—

Окремі публікації бібліотеки

Бібліотека з природничих наук РАН (Москва)

100 тис. записів
(з 1992 р.)

Система "Наука Росії"

—

—

Наведені кількісні показники в табл. 1 свідчать про ефективність запропонованого принципу формування онлайнових інформаційних ресурсів, який дозволив НБУВ створити універсальний у видовому (книги, статті, автореферати дисертацій, препринти) та тематичному (всі галузі знання) аспектах фонд наукових електронних документів обсягом 12 тис. файлів. Лише ДПНТБ Росії, що з 1994 р. кумулює комп'ютерні версії всіх своїх видань, має подібний за обсягом (але не за тематикою) ресурсів результат.

З 1998 р. наявні онлайнові ресурси Бібліотеки надаються користувачам (Інтернет-адреса сайта НБУВ — http://www.nbuv.gov.ua/). Сайт зареєстровано в найбільших українських, російських і світових пошукових системах та каталогах Інтернет (Asearch, Мета, Апорт, Яndex, All the Web, Google тощо). За даними української пошукової системи Asearch, він входить до числа 100 найбільш популярних вітчизняних сайтів (у липні 2002 р. посідав 47-у позицію). Щодоби його послугами користується 600-700 абонентів з унікальними Інтернет-адресами (хостів). Індекс цитування сайта в Інтернет останнім часом за даними пошукових систем All the Web і Google (США) та Яndex (Росія) становив, відповідно, 974, 588 і 226. Ці показники є значними для українських сайтів у цілому, але вони поступаються відповідним даним для національних бібліотек країн "великої вісімки": індекси цитування Російської державної бібліотеки (Москва) згаданими пошуковими системами досягають 6771, 2550 і 950. Таку ситуацію можна пояснити, з одного боку, недостатньою розвиненістю національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, а з іншого — мовним бар'єром (українська мова не є поширеною у світі).

Аналіз інтенсивності використання онлайнових ресурсів Бібліотеки здійснюється шляхом автоматизованого опрацювання log-файлів, які формуються щодня операційною системою сайта. Програма аналізу дозволяє отримувати широкий спектр даних, зокрема кількість виданих файлів, їх загальний обсяг, кількість абонентів (хостів) тощо. Предметом особливої уваги є відповіді сайта про те, що абоненту не надано інформації на його запит. Вони виникають, наприклад, при реорганізації сайта, зокрема у разі переміщення файлів у каталогах, що не може бути оперативно враховано пошуковими системами Інтернет (певним аналогом такої ситуації у книгосховищі можна розглядати заставку документа). Тому надалі в разі переміщення файлів вони зберігаються упродовж одного року ще й за старими адресами.

У процесі аналізу виявляються також документи підвищеного попиту. Найбільш рейтинговими є пошукові меню електронних каталогів, реферативної бази даних і фонду електронних документів — абоненти здійснюють щодня 2-3 тис. пошуків. З повнотекстових документів особливим попитом користуються матеріали з комп'ютерних технологій, а також автореферати дисертацій з усіх наукових спеціальностей.

У цілому моніторинг використання онлайнових ресурсів дозволяє отримати широкий спектр даних для прийняття обґрунтованих рішень щодо покращання інформаційно-бібліотечного обслуговування користувачів. Його організацію можна вважати аналогом введення зворотного зв'язку в автоматизованій системі, що надає їй якісно нових властивостей і, зокрема, створює передумови для інтелектуалізації пошукових процесів.

Нижче у табл. 2 наведено інтегровані показники інтенсивності використання онлайнових ресурсів НБУВ за останні роки (поквартально).

Таблиця 2

Використання онлайнових інформаційних ресурсів НБУВ за добу

Дата

Параметр

2000 р.
(квартали)

2001 р.
(квартали)

2002 р.
(квартали)

I

II

III

IV

I

II

III

IV

I

II

Видано файлів (тис.)

2,9

5,3

3,2

7,1

8

8,3

4,3

9,9

9,2

12

Обсяг файлів (MB)

16

32

16

40

40

51

26

72

67

85

Кількість абонентів (хостів)

190

240

150

310

360

470

260

530

550

700

Як свідчать дані табл. 2, за кількістю відвідувань сайт вийшов на рівень найбільших залів обслуговування читачів у книгозбірні (150 тис. за рік), а за кількістю наданих абонентам файлів (3,5 млн) він наближається до рівня документовидачі Бібліотеки в цілому.

Інший аспект інтенсивності використання онлайнових ресурсів НБУВ розкриває наведений погодинний графік завантаження сайта 15 травня 2002 р. На ньому за 100% прийнято максимальну кількість файлів, переданих користувачам упродовж 3 хвилин (вона досягає 150). З графіка видно, що ресурси сайта надаються абонентам в основному з 8 до 19 години, у нічний час вони майже не використовуються. Це означає, що основні споживачі інформації знаходяться в українському сегменті Інтернет.

webstat

Рис. Погодинний графік завантаження сайта 15.05.2002

Доступ до онлайнових ресурсів Бібліотеки підтримується безоплатною ліцензійною системою CDS/ISIS, доповненою спеціальною компонентою WWW-IRBIS. CDS/ISIS у першому наближенні можна розглядати як спеціалізовану систему керування базами даних, яка орієнтована на побудову автоматизованих інформаційних систем бібліотек, архівів і музеїв. Вона розроблена, розвивається та розповсюджується ЮНЕСКО і є однією з найбільш поширених систем комп'ютерної обробки структурованих нечислових інформаційних масивів: сьогодні вона використовується в 20 тис. організацій 80 країн світу. WWW-IRBIS — спеціалізована компонента, призначена для доступу користувачів у Інтернет- та Інтранет-мережах до бібліографічних баз даних, які підтримуються програмною системою CDS/ISIS. Згадана компонента входить до складу системи автоматизації бібліотек IRBIS, розробленої ДПНТБ Росії.

Онлайнові ресурси НБУВ сьогодні знаходяться на Інтернет-сервері, реалізованому на базі комп'ютера Pentium III з такими основними параметрами: тактова частота процесора — 500 MHz, обсяг оперативної пам'яті — 128 MB, обсяг дискової пам'яті — 20 GB. Модернізація апаратної бази сервера, тобто перехід на більш потужний комп'ютер, здійснюється кожні три роки. При цьому попередня модель сервера переводиться в режим "холодного" резерву, на якому щотижня актуалізуються всі інформаційні ресурси. Страхова копія онлайнових ресурсів зберігається на компакт-дисках, дані на яких перезаписуються щомісяця. Така двоступенева система резервування дає змогу оперативно поновити інформаційне обслуговування користувачів у разі тимчасової втрати працездатності основного Інтернет-сервера й зберегти та відновити накопичені Бібліотекою електронні ресурси у разі виникнення аварійних ситуацій.

* * *

Отже, онлайнові ресурси, їх обсяг, видова та тематична структура — інтегрований показник діяльності бібліотек з впровадження комп'ютерних технологій і трансформації з пасивних сховищ книжкових зібрань на паперових носіях у активних розповсюджувачів наукової й соціально значущої інформації.

В основу правових, організаційних та інформаційно-технологічних засад формування фондів електронних документів у бібліотеках доцільно покласти принцип зацікавленості індивідуальних і колективних авторів у доведенні до світової спільноти результатів своїх інтелектуальних напрацювань.

Безпосередньо в бібліотеці процеси формування всіх складових онлайнових ресурсів (каталогів і картотек, реферативної бази даних, фонду електронних документів) повинні складати технологічний конвеєр, у якому передбачається послідовне доповнення та розширення інформаційних ресурсів, створених на попередніх етапах.

Інтенсивність використання онлайнових ресурсів значно перевищує обіг документів на паперових носіях, оскільки вони забезпечують оперативний доступ до джерел інформації для всіх користувачів незалежно від їх місцезнаходження й у будь-який час. З розвитком в Україні комп'ютерних мереж роль онлайнових ресурсів бібліотек зростатиме.

Моніторинг використання онлайнових ресурсів — невід'ємний елемент системи інформаційного обслуговування абонентів, на основі якого здійснюється прийняття обґрунтованих рішень щодо оптимізації функціонування цієї системи в цілому. Організацію моніторингу слід розглядати як введення зворотного зв'язку в автоматизованій системі, що надає їй якісно нових властивостей.

Література

  1. Каспарова Н. Н. Библиографическое описание электронных ресурсов в России: национальные аспекты в контексте международного опыта // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : Матер. междунар. конф. "Крым-99". — Симферополь: Таврида, 1999. — Т. 1. — С. 304-305.
  2. Костенко Л. Й. Проблеми формування електронних бібліотек в Україні // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. Вип. 1. — К., 1998. — С. 220-228.
  3. Костенко Л. И., Сорока М. Б. Функции и статус библиотеки информационного общества // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : 9-я междунар. конф. "Крым-2002" : Матер. конф. — М., 2002. — Т. 2. — С. 743-746.
  4. Кузьмин Е. И. Библиотеки России на рубеже тысячелетий. Государственная политика и управление библиотечным делом: смена парадигмы. — М. : Либерея, 1999. — 224 с.
  5. Лозниця А. С. Інструментальні засоби автоматизації наукових бібліотек на основі концепції електронного каталогу // Бібл. вісн. — 1995. — № 1. — С. 4-8.
  6. Національна система електронних бібліотек / А. О. Чекмарьов, Л. Й. Костенко, Т. П. Павлуша / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 1998. — 50 с.
  7. Павлуша І. А. Електронні бібліотеки: системний підхід до формування фондів // Бібл. вісн. — 2000. — № 2. — С. 16-19.
  8. Сорока М. Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.
  9. Bibliotheca universalis a G-7 global information society pilot project [Electronic resource]. — Way of access: URL: http://www.bl.uk/gabriel/bibliotheca-universalis/. — Title from the screen.
  10. Digital Library Initiative [Electronic resource]. — Way of access: URL: http://www.dli2.nsf.gov/. — Title from the screen.

© Костенко Леонід Йосипович, 2003
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua