Вергунов В.А.Створення електронних сільськогосподарських бібліотек / В.А. Вергунов, Л.Й. Костенко // Вісник аграрної науки. — 2002. — N 12. — С. 75-77.

Вергунов Віктор Анатолійович
Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН,
Костенко Леонід Йосипович
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

Створення електронних сільськогосподарських бібліотек

Викладено основні положення технології й організації створення в Україні мережі електронних сільськогосподарських бібліотек і підхід до розв'язання проблеми їхнього лінгвістичного забезпечення. Відзначено перспективність формування зібрань електронних документів, які не мають друкованих аналогів.

Необхідність забезпечення конституційного права громадян на вільний доступ до джерел інформації потребує активізації робіт з інформатизації бібліотечної справи. Магістральний напрям інформатизації — створення інтегрованих комп'ютерними мережами електронних бібліотек, які забезпечують введення в систему документальних комунікацій поряд з традиційними і електронних інформаційних ресурсів. Сільськогосподарські книгозбірні України як невід'ємні компоненти цієї системи також мають розширити свої функції від збору та бібліографічної обробки друкованої продукції до створення он-лайнових сховищ інформації на різних носіях. При цьому вони трансформуються в "бібліотеки без стін", які не обмежені часом та простором і дають змогу користуватися в будь-який момент потрібним ресурсом, де б він не знаходився.

Трансформація функцій книгозбірень відбивається і в професійній термінології. З'явилися нові поняття "віртуальна бібліотека", "цифрова бібліотека" та "електронна бібліотека", що були запозичені з інформатики. Сьогодні вони не є усталеними, досить часто їх навіть вважають синонімами. Тому доцільно звернути увагу на трактовку цих термінів. Перший з них — "віртуальна бібліотека" (Virtual library) — використовується для визначення загалу інформаційних джерел, які є доступними через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Internet. "Віртуальна бібліотека" не має єдиного місцезнаходження — її ресурси розподілені по всьому світі. Слід, однак, відзначити, що ряд авторитетних бібліотекознавців вважають використання терміну "віртуальна бібліотека" недоцільним через його метафоричність. Під "цифровою бібліотекою" (Digital library) розуміється бібліотека, в якій вся інформація зберігатиметься в оцифрованому вигляді, не передбачаючи наявності документів на традиційних носіях. В "електронній бібліотеці" (Electronic library) інформація крім дискретної може мати й іншу форму представлення (аналогову, голографічну тощо), тобто "електронна" бібліотека включає в себе й "цифрову".

Для виявлення основних завдань зі створення в Україні електронних сільськогосподарських бібліотек слід, насамперед, розглянути історіографію проблеми. Першим і найбільш відомим проектом створення зібрання електронних версій книг є проект "Гутенберг". Він був започаткований 1971 року професором Ілінойського університету М.Хартом, якому надали незадіяні на той час комп'ютерні ресурси університету. Отриманий машинний час М.Харт вирішив використати для переведення друкованих книг у цифрову форму. Перше, що він зробив у цьому напрямі, — набір тексту Декларації незалежності США. Далі були Біль про права, Конституція США, Біблія, Коран та ін. У 1988 р. з'явилася перша електронна версія художнього твору. Це була "Аліса в країні Чудес" Л.Керрола. Всього проект передбачав створення 10 тис. електронних версій книг до 30-річного ювілею Проекту (2001 р.). Однак сьогодні кількість електронних версій книг на цьому сервері не перевищує 3 тис. В основному це англомовні тексти класиків англійської та американської літератури: проза, поезія, публіцистика, біографії, листи, словники. Відсутність сучасної літератури обумовлена обмеженнями, що випливають з законів про авторське право (без дозволу автора його твір не може бути відтворено й представлено в Internet). Законодавство США, наприклад, захищає право автора на отримання гонорару впродовж усього життя та 50 років після смерті.

Проект "Гутенберг" розпочався на аматорських засадах і існує при незначній спонсорській підтримці. В цьому аспекті суттєву відмінність має інший проект — DLI (Digital Libraries Initiative — Ініціатива цифрових бібліотек), започаткований у США за підтримки NSF (National Science Foundation — Національний науковий фонд), DARPA (Department of Defence Advanced Research Project Agency — Відділ Агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA (National Aeronautics and Space Administration — Національна агенція з аеронавтики і космічного простору). Метою цього проекту є "суттєвий прогрес у галузі створення засобів, що призначені для збору, зберігання, організації даних у електронній формі і забезпечення доступу до них з використанням комп'ютерних мереж для пошуку, отримання і обробки необхідної інформації" [2]. Один з важливих аспектів проекту — встановлення більш досконалих зв'язків між фундаментальними науковими дослідженнями й інноваційними технологіями. Перший етап проекту (1994-1998 рр.) профінансовано в обсязі $ 24 млн. Другий етап, що розпочалася в 1999 р., передбачає активізацію використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно значущих сферах діяльності людини. Слід звернути увагу на невідповідність між великим обсягом фінансування проекту "Ініціатива цифрових бібліотек" і незначним отриманим кінцевим результатом (було створено інформаційні сховища обсягом лише у кілька десятків тисяч документів). Причиною цього є вищезгадані обмеження, що випливають з авторського права. Тому основою електронних архівів, які формуються в США, стали не комп'ютерні версії друкованих видань, а довільні комп'ютерні файли. Термін "цифрова бібліотека" не завжди адекватно відбивав їх сутність і ці зібрання почали називати "Electronic Text Center" ("центр електронних текстів").

Значна кількість проектів створення електронних бібліотек (як національного, так і міжнародного рівнів) існує і в Європі. Найбільш відомим з них є "Bibliotheca Universalis", що ставить за мету створення глобальної мережі електронних бібліотек [2]. Цей проект, започаткований у 1995 р., є одним з 11 науково-технічних проектів, які реалізується під егідою країн "Великої сімки". Основна мета проекту визначається як забезпечення загальнодоступності наукової та культурної спадщини людства шляхом використання мультимедійних технологій і глобальних комп'ютерних мереж. При цьому ключовим концептуальним положенням проекту "Bibliotheca Universalis" є міжнародна кооперація провідних бібліотек країн "Великої сімки". Однак доводиться констатувати, що в рамках цього проекту, як і американського проекту "Ініціатива цифрових бібліотек", поки що не досягнуто вагомих результатів через невирішеність проблеми авторського права.

Слід відзначити підвищену увагу ІФЛА до розв'язання вказаної проблеми. На 62-й Генеральній конференції цієї федерації, що відбулася в Пекіні 25-31 серпня 1996 р., було прийнято Заяву, яка відбиває офіційну позицію ІФЛА з питань авторського права в електронному середовищі [2]. В ній зазначено, що користувачам бібліотек мають бути надані такі можливості:

У Заяві відзначається також, що "виготовлення бібліотекарями електронних копій матеріалів, захищених авторським правом і їх тимчасове зберігання в системі електронної доставки документів не слід вважати порушенням авторських прав". Особливо потрібно наголосити на тому, що "ІФЛА вважає необхідним законодавче закріплення за книгозбірнями та архівами можливості переводу в машиночитану форму захищених авторським правом текстів і зображень з метою забезпечення їх збереження і консервації. Потрібне також законодавче закріплення практики надання обов'язкового примірника електронних документів". І, насамкінець, у Заяві говориться, що "ІФЛА вважає необхідним для забезпечення вільного обміну інформацією прийняти міжнародні угоди, що регулювали б передачу інтелектуальної власності через національні кордони. Подібні угоди мають сприяти досягненню рівноваги між здійсненням технічного контролю і забезпеченням доступності інформації для легітимних користувачів". Однак, офіційна позиція ІФЛА, що є авторитетною міжнародною організацією, поки що не знайшла законодавчої підтримки в національних нормативних актах.

В аспекті практичної реалізації ідеї створення електронних бібліотек певного прогресу досягнуто в Росії, де, з однієї сторони, має місце досить "ліберальний" підхід до проблеми авторського права, а, з другої, — зацікавленість багатьох авторів довести свою інтелектуальну продукцію до світової спільноти засобами глобальних комп'ютерних мереж. Найбільш відомою і однією з найкрупніших електронних бібліотек Росії й світу є "Бібліотека Максима Мошкова" [2]. Вона започаткована 1994 року на аматорських засадах і нараховує сьогодні понад 28 тис. текстових і 6 тис. інших файлів. Основою бібліотеки є художня література (фантастика, детективи тощо).

Не менш відомою є й електронна бібліотека "Московская коллекция рефератов", формування фонду якої було розпочато 1994 року. [2]. Інформаційний ресурс цієї бібліотеки — близько 7 тис. комп'ютерних версій студентських курсових і дипломних робіт. Всі матеріали з колекції отримуються безкоштовно. Поповнення бібліотеки здійснюється студентською спільнотою країн СНД (переважно, Росії й України. Фонд цієї колекції структуровано за навчальними дисциплінами (фізика, хімія, історія, економіка тощо), загальна кількість яких досягає 50.

У нашій державі найбільш вагомі результати з проблематики електронних бібліотек отримано в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського (НБУВ), де започатковано проект "Національна електронна бібліотека України" в рамках якого сформовано універсальний за тематичною й видовою ознакою фонд електронних документів обсягом понад 7 тис. документів [1, 4]. У його складі книги, статті з періодичних видань, значне зібрання авторефератів дисертацій, твори класиків української літератури тощо. Робота по формування цього фонду грунтується на принципі зацікавленості індивідуальних і колективних авторів (вчених, наукових установ, навчальних закладів тощо) у включенні відомостей про результати своїх досліджень і розробок до національного інформаційного ресурсу, а через нього — до світової системи наукових документальних комунікацій. Основними інформаційно-ресурсними компонентами Національної електронної бібліотеки України стали електронний каталог НБУВ, реферативна база даних "Україніка наукова", що створюється шляхом доповнення записів електронного каталогу інформацією про зміст публікацій, і фонд отриманих від інтелектуальних власників електронних документів, до якого організовані гіпертекстові посилання з реферативної бази даних.

Наявний досвід створення електронних бібліотек у розвинених країнах Заходу, Росії й Україні свідчить, що роботи з цієї проблематики сьогодні не мають системності й не забезпечують комплексного вирішення завдань правового, організаційного й технологічного характеру [3]. Тимчасом це конче необхідно для розв'язання в цілому завдань побудови електронних бібліотек і їх мереж. Тому принципово важливо вже на початковій стадії вирішення проблем створення в Україні електронних сільськогосподарських бібліотек застосувати методологію системного підходу, що потребує їх аналізу як підсистеми певної більшої структури. Для електронних сільськогосподарських бібліотек структурою вищого рівня є система документальних комунікацій агропромислового комплексу, в рамках котрої й необхідно розв'язувати комплекс організаційних, інформаційно-технологічних та правових проблем створення сховищ електронних інформаційних ресурсів.

При вирішенні згаданих проблем слід, насамперед, враховувати таку особливість всієї вітчизняної системи документальних комунікацій, як наявність високого інтелектуального потенціалу суспільства (знань науковців і фахівців, які мають акумулюватися й поширюватися в часі та просторі), й незначний рівень науково-видавничої діяльності. Водночас інтелектуальні власники (вчені, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади тощо) завжди зацікавлені у доведенні результатів своїх досліджень до широкої спільноти. Тому для них електронна бібліотека є практично єдиною альтернативою для включення отриманих знань у світову систему документальних комунікацій [3, 4]. Потрібно лише організувати відповідну інфраструктуру для передачі до існуючої мережі сільськогосподарських книгозбірень усіх електронних інформаційних ресурсів, які створюються в агропромисловому комплексі України (і, зокрема, в установах УААН), з наступним забезпеченням їх постійного збереження й багатоаспектного використання.

Вирішення спектру інформаційно-технологічних питань у аспекті первинної підготовки електронних ресурсів для депозитарного зберігання при такому організаційному підході покладається безпосередньо на авторів, тобто НДУ або вчені передають комп'ютерні версії своїх праць окресленому колу бібліотек в уніфікованому вигляді (RTF- HTML-, PDF- або іншому загальноприйнятому форматі подання даних).

Правовими засадами формування інформаційних ресурсів мережі електронних сільськогосподарських бібліотек можуть бути, наприклад, рішення УААН, ректоратів аграрних університетів тощо про передачу відповідним бібліотекам комп'ютерних версій усіх наукових матеріалів (монографій, енциклопедій, довідників, словників, періодичних видань, збірників наукових праць, матеріалів конференцій, препринтів та інших опублікованих і неопублікованих матеріалів) для їх архівного зберігання й подальшого суспільного використання з дотриманням чинного законодавства щодо авторського права.

В основу технологічної схеми формування електронних бібліотек доцільно покласти принцип повнотекстового розширення електронних каталогів, сутність якого полягає в доповненні бібліографічних записів каталогів електронними адресами комп'ютерних версій першоджерел, місцезнаходження котрих — електронні депозитарії на файлових серверах книгозбірень. Така технологічна схема забезпечує ефективне використання наявних у бібліотеках процесів аналітико-синтетичної переробки даних, інформаційних, матеріально-технічних і кадрових ресурсів.

Основою лінгвістичного забезпечення електронних сільськогосподарських бібліотек має стати реферативна база даних "Агропромисловий комплекс України", оскільки при виявленні релевантних документів за термінами з рефератів досягається "золота середина" між бібліографічним пошуком і контекстним пошуком у повних комп'ютерних версіях документів.

Принципово важливо вбачати в електронних сільськогосподарських бібліотеках не лише зібрання комп'ютерних версій друкованих видань (хоча цей аспект їх використання в найближчі 5-10 років буде основним), а принципово новий засіб задоволення інформаційних потреб суспільства в документованих знаннях, отриманих у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та виробничої діяльності вітчизняних учених і фахівців агропромислового комплексу. Сприяти цьому мають електронні публікації, що не матимуть друкованих аналогів. Діяльність електронних бібліотек у цьому напрямі з часом стане їх домінуючою функцією. Мережа сільськогосподарських бібліотек має забезпечити збір усіх електронних публікацій, у яких представлено результати досліджень українських учених і фахівців агропромислового комплексу, їх кумуляцію й організацію постійного зберігання. Не менш важливим стане забезпечення багатоаспектного використання електронної інформації з усіх напрямів аграрних наук шляхом її опублікування на компакт-дисках та в Internet, що сприятиме кардинальному покращанню інформування вітчизняної та світової спільноти про досягнення українських дослідників. При цьому режим доступу до повних текстів електронних публікацій регулюватиметься чинним законодавством.

На завершення слід наголосити, що до формування електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів слід послідовно залучати всі книгозбірні та науково-інформаційні підрозділи агропромислового комплексу України. Тільки їх сукупними зусиллями може бути створена мережа електронних сільськогосподарських бібліотек, яка стане складовою національної системи електронних бібліотек [4], сегментом світового інформаційного простору.

Висновки

  1. В основу організації робіт з формування інформаційних ресурсів електронних сільськогосподарських бібліотек України слід покласти принцип зацікавленості вітчизняних інтелектуальних власників у активізації включення своїх наукових праць до світового інформаційного простору шляхом передачі комп'ютерних версій цих праць окресленому колу книгозбірень, які мають забезпечити їх постійне зберігання й багатоаспектне використання.

  2. Основна завада на шляху формування фондів електронних версій друкованих видань — авторське право, точніше відсутність у законодавстві чіткого визначення прав книгозбірень щодо зберігання і надання читачам електронних версій друкованих видань. Для подолання цієї завади вбачається доцільним використати позитивні риси вітчизняної мережі книгозбірень, у якій вони є складовими елементами певних наукових та освітянських організацій (установ УААН, аграрних університетів тощо). Останні можуть забезпечити необхідні умови для формування в бібліотеках електронних депозитаріїв своїх наукових матеріалів.

  3. Технологічна схема формування фондів електронних бібліотек має базуватися на принципі повнотекстового розширення електронних каталогів, сутність якого полягає в доповненні їх бібліографічних записів електронними адресами комп'ютерних версій першоджерел, місцезнаходженням котрих є електронні депозитарії на файлових серверах книгозбірень.

  4. При створенні лінгвістичного забезпечення електронних сільськогосподарських бібліотек слід орієнтуватися на використання реферативної бази даних "Агропромисловий комплекс України" як розвиненого засобу виявлення релевантних документів.

  5. Книгозбірням слід надати певних пріоритетів роботам з формування зібрань електронних публікацій, які що не матимуть друкованих аналогів. Цей напрям створення науково-інформаційних ресурсів і забезпечення документальних наукових комунікацій у XXI ст. стане домінуючою функцією бібліотек.

Бібліографія

  1. Костенко Л.Й., Чекмарьов А.О. Мережеві інформаційні ресурси Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського // НТІ. — 2000. — N 3. — С. 41-44.
  2. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання розробки української концепції // Бібл. вісник. — 1999. — N 4. — С.13-24.
  3. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: системний підхід до формування фондів // Бібл. вісник. — 2000. — N 2. — С.16-19.
  4. Чекмарьов А.О., Костенко Л.Й., Павлуша Т.П. Національна система електронних бібліотек / Нац. б-ка України ім.В.І.Вернадського. — К., 1998. — 52 с.

© Вергунов Віктор Анатолійович, 2002
Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека
© Костенко Леонід Йосипович, 2002
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua