Костенко Л.Й. Мережні інформаційні ресурси Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов // НТІ. — 2000. — N. 3. — С. 41-44.

Костенко Леонід Йосипович,
Чекмарьов Анатолій Олексійович
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

Мережні інформаційні ресурси
Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського

Необхідність забезпечення конституційного права громадян на вільний доступ до джерел інформації потребує активізації робіт з інформатизації бібліотечної справи, в результаті чого книгозбірні мають трансформуватися в "бібліотеки без стін", що виступатимуть не пасивними сховищами документованих знань, а активними їх розповсюджувачами.

Магістральний напрям інформатизації бібліотечної сфери — створення інтегрованих комп'ютерними мережами електронних бібліотек. Зарубіжний досвід свідчить, що роботи в цьому напрямі підтримуються на найвищому державному рівні і мають відповідний статус та підтримку. Країни "Великої сімки" включили проект створення мережі електронних бібліотек "Bibliotheca universalis" до числа 11 найбільш важливих науково-технічних проектів [1]. В США такі роботи проводяться в рамках проекту DLI (Digital Libraries Initiative — Ініціатива цифрових бібліотек), започаткованого за підтрики NSF (National Science Foundation — Національний науковий фонд), DARPA (Department of Defence Advanced Research Project Agency — Відділ Агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA (National Aeronautics and Space Administration — Національна агенція з аеронавтики і космічного простору) [2]. Перша фаза проекту (1994-1998 рр.) була профінансована в обсязі $ 24 млн. Ще більш суттєву підтримку має друга фаза, що передбачає активізацію використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно значущих сферах діяльності людини.

Слід звернути увагу на невідповідність між великим обсягом фінансування проекту "Ініціатива цифрових бібліотек" ($ 24 млн. у 1994-1998 рр.) і незначним отриманим кінцевим результатом — загальний обсяг створених інформаційних сховищ становить лише кілька десятків тисяч документів. Причиною цього є обмеження на переведення публікацій в електронну форму, що випливають з авторського права. Відзначаючи невирішенність проблеми авторського права в цілому, констатуємо офіційну позицію Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і організацій (ІФЛА). На 62-й Генеральній конференції цієї федерації (25-31 серпня 1996 р., Пекін) було прийнято Заяву [3], в якій зазначено, що "ІФЛА вважає необхідним законодавче закріплення за бібліотеками та архівами можливості переводу в машиночитану форму захищених авторським правом текстів і зображень з метою забезпечення їх збереження і консервації. Потрібне також законодавче закріплення практики надання обов'язкового примірника електронних документів". І, насамкінець, у Заяві говориться, що "ІФЛА вважає необхідним для забезпечення вільного обміну інформацією прийняти міжнародні угоди, що регулювали б передачу інтелектуальної власності через національні кордони. Подібні угоди мають сприяти досягненню рівноваги між здійсненням технічного контролю і забезпеченням доступності інформації для легітимних користувачів".

В Росії роботи по створенню електронних бібліотек розгортаються в рамках Міжвідомчої програми "Електронні бібліотеки Росії", започаткованої 1999 року. Концепція програми визначає "що створення системи електронних бібліотек Росії є категоричним імперативом епохи переходу світової спільноти від індустріального до інформаційного суспільства. Відсутність національної програми по створенню й наданню інформаційних ресурсів масовому користувачу на основі новітніх інформаційних технологій приведе до відставання Росії від розвинених країн" [4].

В Україні також існує ряд законів і постанов органів державної влади й управління, спрямованих на забезпечення державної підтримки створення національних інформаційних ресурсів [5-9]. У них як правило констатується необхідність проведення робіт по формуванню електронних ресурсів у бібліотеках — найстаріших суспільних інститутах, що здійснюють кумуляцію, обробку і зберігання документованих щнань, — цільової ж підтримки на розгортання таких робіт книгозбірні поки що не мають.

В рамках наявного бюджетного фінансування НБУВ з 1999 р. приступила до реалізації проекту створення Національної електронної бібліотеки України, що має забезпечити досягнення якісно нового рівня повноти і оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства в документованих знаннях, які кумульовані в книгозбірнях. Проведенню практичних робіт передував цикл теоретичних дослідженнь, в процесі котрого був розроблений системний підхід до формування її фондів [10-14]. Сутність цього підходу базується на відомому законі взаємозв'язку та взаємозумовленості явищ у світі й суспільстві, що потребує аналізу досліджуваних явищ та об'єктів не лише як самостійних систем, а й як підсистем певної більшої системи. Для електронних бібліотек структурою вищого рівня є система документних комунікацій "джерело інформації — документ — бібліотека — споживач інформації". Саме в її рамках цієї системи роз'язувалися організаційні, інформаційно-технологічні та правові проблеми створення "бібліотек без стін", розглядаючи їх як триєдину проблему.

При їх вирішенні враховувалася таку особливість вітчизняної системи документних комунікацій, як наявність істотного інтелектуального потенціалу суспільства (знань науковців і фахівців, які мають кумулюватися й поширюватися в часі і просторі), та неможливість належної підтримки науково-видавничої діяльності. Водночас інтелектуальні власники (вчені, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади тощо) завжди зацікавлені у доведенні результатів своїх досліджень до широкої спільноти. Тому для них електронна бібліотека є практично єдиною альтернативою для включення отриманих знань у світову систему документних комунікацій. Це зумовлює при розв'язанні всіх вищезгаданих проблем створення "бібліотек без стін", забезпечення організаційних, інформаційно-технологічних та правових засад формування фондів електронних бібліотек.

В основі організаційного підгрунтя формування ресурсів електронних бібліотек в Україні покладена зацікавленість вітчизняних індивідуальних і колективних авторів у доведенні інформації про отримані результати до світової спільноти через систему он-лайнових каталогів та реферативних баз даних і наданні інтелектуальним власникам можливості поширення комп'ютерних версій документів у часі та просторі на узгоджених з ними умовах. Сутність організаційних засад полягає в координації робіт з метою забезпечення одноразового аналітико-синтетичного опрацювання документних потоків і наступного багатоаспектного використання сукупних електронних інформаційних ресурсів.

Вирішення спектру інформаційно-технологічних питань в аспекті первинної підготовки електронних ресурсів для депозитарного зберігання передбачається покласти безпосередньо на авторів, тобто НДУ або вчені мають передавати комп'ютерні версії своїх праць окресленому колу бібліотек в уніфікованому вигляді (HTML-, PDF- або іншому загальноприйнятому форматі подання даних).

Правовими засадами вже сьогодні можуть стати, наприклад, рішення Національної та галузевих академій наук, що мають у своїй структурі відповідні центральні бібліотеки, про передачу останнім комп'ютерних версій усіх наукових матеріалів (монографій, енциклопедій, довідників, словників, періодичних видань, збірників наукових праць, матеріалів конференцій, препринтів та інших опублікованих і неопублікованих матеріалів) для їх архівного зберігання та подальшого суспільного використання з дотриманням чинного законодавства щодо авторського права. Крім того, слід поширити започатковану в НБУВ практику передачі авторами комп'ютерних версій своїх праць у фонд електронних документів з дозволом їх часткового чи повного використання. Однак кардинальне розв'язання правових проблем формування фондів електронних бібліотек потребує доповнення чинного Закону України "Про обов'язковий примірник документів" [15] статтями, що передбачали б поширення його дії і на комп'ютерні версії друкованих матеріалів.

Структура Національної електронної бібліотеки України, створення котрої на вищевикладених концептуальних положеннях започатковано в НБУВ, включає 3 основні інформаційно-ресурсні компоненти:

електронний каталог НБУВ, який відбиває обов'язковий примірник документів, і має трансформуватися у перспективі в інтегрований бібліографічний ресурс провідних українських книгозбірень;

загальнодержавну реферативну базу даних, що відображає всі вітчизняні публікації (монографії, енциклопедії, довідники, словники, періодичні видання, збірники наукових праць, матеріали конференцій, автореферати дисертацій, препринти тощо);

фонд електронних документів (комп'ютерних версій книг, статей з періодичних видань тощо).

В процесі практичних робіт по реалізації Національної електронної бібліотеки України визначилася така послідовність процесів технологічного циклу створення її інформаційних ресурсів:

формування електронного каталогу на основі опрацювання вхідного документного потоку НБУВ;

формування загальнодержавної реферативної бази даних шляхом доповнення записів електронного каталогу інформацією про зміст публікацій;

формування фонду електронних документів матеріалами, що надаються інтелектуальними власниками;

повнотекстове розширення реферативної бази даних шляхом організації гіпертекстових посилань на наявні в згаданому фонді документи.

Відзначимо особливості створення та використання ресурсів реферативної бази даних, яка отримала назву "Україніка наукова" [16]. Наповнення бази здійснюється шляхом централізованого реферування на основі обов'язкового примірника творів друку, що надходить до НБУВ, вітчизняної наукової літератури (без постатейного розпису серіальних видань) і залучення індивідуальних та колективних авторів до подання рефератів статей з журналів, збірників наукових праць і матеріалів конференцій у реферативну базу даних. Багатоаспектне ж використання її ресурсів досягається підтримкою он-лайнового доступу до цих ресурсів засобами глобальних комп'ютерних мереж, організацією випуску на їх основі галузевих серій Українського реферативного журналу "Джерело" і використанням бази даних у якості розвиненого пошукового апарату для фонду електронних документів. Останній аспект має принципове значення для електронної бібліотеки, оскільки пошук лише за термінами з назв публікацій має значні обмеження, а навігація по повних текстах документів приводить до появи значної кількості нерелевантних документів. Реферативні ж записи являють собою "золоту" середину, забезпечуючи оптимальність пошукових результатів за критерієм "релевантні результати/пошуковий шум".

На першому етапі реалізації проекту створення електронної бібліотеки (1999 р.) в ньому приймали участь:

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського;
Національна парламентська бібліотека України;
Інститут проблем реєстрації інформації НАН України;
Науково-технічна бібліотека Одеського державного політехнічного університету;
Науково-технiчна бiблiотека Харкiвського державного технiчного унiверситету радiоелектронiки.

Співпраця Національних бібліотек спрямована, насамперед, на трансформацію їх електронних каталогів, кожний з який наповнюється з 1994 р. і має обсяг понад 100 тис. бібліографічних записів, у інтегрований бібліографічний ресурс.

Спільні зусилля НБУВ та Інституту проблем реєстрації інформації НАН України забезпечили створення загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" та її друкованого аналогу — оновленого за змістом і формою Українського реферативного журналу "Джерело" [16], що з 1999 р. виходить у трьох серіях:

Сер. 1. Природничі науки. Медицина;
Сер. 2. Техніка. Промисловість. Сільське господарство;
Сер. 3. Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво.

НБУВ здійснювала також обробку й архівацію комп'ютерних файлів з повними текстами авторефератів дисертаційних робіт, захищених в Україні у 1998 р. та наступних роках. Шляхом доповнення реферативної бази даних електронними адресами цих файлів було створено електронну бібліотеку "Автореферати дисертацій".

З науково-технічними бібліотеками Одеського державного політехнічного університету та Харківського державного технічного університету радіоелектроніки відпрацьовувалася технологія взаємообміну комп'ютерними версіями науково-інформаційних матеріалів.

За станом на перше півріччя 2000 р. загальний обсяг сформованих мережевих інформаційних ресурсів НБУВ досяг 1,5 GB [18]. У їх складі можна визначити дві компоненти: бібліографічні бази даних і електронні тексти з розвиненим пошуковим апаратом на основі реферативної бази даних.

Перша складова мережевих ресурсів включає:

електронний каталог НБУВ, який відбиває обов'язковий примірник книжкових видань України та зарубіжну літературу (110 тис. записів, основні надходження з 1994 р.);

загальнодержавну реферативну базу даних "Україніка наукова" — основу для підготовки Українського реферативного журналу "Джерело" (25 тис. записів, надходження з 1998 р.);

каталог дисертацій, що надходять до НБУВ як депозитарію ВАК України (20 тис. записів, надходження з 1993 р.);

каталог авторефератів дисертацій (25 тис. записів, надходження з 1993 р.);

картотеку видань СРСР-СНД 1980-1996 рр. (830 тис. записів);

абетковий покажчик журналів (2 тис. записів, надходження з 1994 р.).

У складі електронних текстів:

фонд електронних документва (6 тис. книг, статей з періодичних видань, авторефератів дисертацій тощо, основні надходження з 1998 р.);

фонд авторефератів дисертацій (4 тис. текстів авторефератів, надходження з 1998 р.);

фонд "Духовні першоджерела України" (Київскі глаголичні листки (X ст.), Львівський Апостол (1574 р.), твори І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Гоголя);

фонд збірок публікацій наукових установ і навчальних закладів, переданих НБУВ інтелектуальними власниками;

фонд матеріалів для бібліотекарів (нормативні акти, довідники, монографії, матеріали конференцій).

Усі вищенаведені матеріали знаходяться у відкритому доступі за адресою http://www.nbuv.gov.ua/db/.

Наступний етап робіт передбачає, насамперед, розширення кола учасників кооперативного створення електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів України, а також представлення цих ресурсів на кількох серверах-дзеркалах у різних регіонах. Запрошуємо до співпраці шляхом організації взаємообміну даними згідно наведених за вищезгаданою адресою форм.

Литература

  1. Bibliotheca Universalis [Electronic Resource]. — Way of access: URL: http://www.bl.uk/gabriel/bibliotheca-universalis/index.htm. — Title from the screen.
  2. Digital Library Initiative [Electronic Resource]. — Way of access: URL: URL: http://www.dli2.nsf.gov/dlione/. — Title from the screen.
  3. Заявление, отражающее официальную позицию ИФЛА по вопросам авторского права в электронной среде [Электронный ресурс]. — Режим доступа: URL: http://cs.libfl.ru/koi/nzb96_3.html.
  4. Концепция Межведомственной программы "Электронные библиотеки Роcсии" [Електронный ресурс]. — Режим доступа: URL: http://www.gpntb.ru/win/PRG-ELR7a.html. — Загл. с экрана.
  5. Про національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року N 74/98-ВР.
  6. Про концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року N 75/98-ВР.
  7. Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки: Закон України від 4 лютого 1998 року N 76/98-ВР.
  8. Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1999-2001 рр.: Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 року N 914-XIV.
  9. Про затвердження переліку державних замовників завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 1999 рік: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 1999 р. N 431.
  10. Костенко Л.Й. Проблеми формування електронних бібліотек в Україні // Бібліотека. Наука. Культура Інформація: Наук. праці НБУВ. Вип. 1. — К., 1998. — С.220-228.
  11. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання розробки української концепції // Бібл. вісн. — 1999. — N4. — С.13-24.
  12. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: питання комплектування й обробки вхідної інформації // Бібл. вісн. — 1999. — N5. — С.14-21.
  13. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: системний підхід до формування фондів // Бібл. вісн. — 2000. — N2. — С.16-19.
  14. Чекмарьов А.О., Костенко Л.Й., Павлуша Т.П. Національна система електронних бібліотек. — К., 1998. — 52 с.
  15. Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 9 квітня 1999 р. N 595-XIV // Бібл. вісн. — 1999. — №4. — С.5-8.
  16. Сорока М.Б. Система реферування українських наукових видань (основні концептуальні положення) // Бібл. вісн. — 1999. — N 3. — С. 5-7.
  17. Зайченко Н.Я., Сорока М.Б. Український реферативний журнал (методологічні та практичні засади розробки і створення) // Бібл. вісник. — 1999. — N1. — С.10-12.
  18. Костенко Л.Й., Чекмарьов А.О. Internet-вузол Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського: довідкова інформація. — К, 2000. — 31 с.

© Костенко Леонід Йосипович, 2000
© Чекмарьов Анатолій Олексійович, 2000
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua