Інформаційне суспільство та інформаційні процеси, які ведуть до його реалізації, повсякчас привертають увагу до центрів інформації, головними осередками яких були і завжди будуть бібліотеки. Перетворення останніх в сучасні інформаційні центри при збереженні їх основних традиційних функцій — одне з основних завдань сьогодення.
Соціальні і економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять своє відбиття і в діяльності бібліотек. Зруйнування єдиного інформаційного простору, втрата стійкого і достатнього фінансування, різке удорожчання і, як наслідок цього, мала доступність традиційних каналів зв'язку і друкованих видань призвели до необхідності створення нових умов для забезпечення користувачів своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого застосування новітніх технологій.
В сучасних умовах вже немає потреби доводити, що парадигма інформаційного обслуговування, яка базується лише на основі паперових носіїв, застаріла, і на зміну їй приходить нова — заснована на електронному представленні найрізноманітнішої документної інформації, що тиражується в необмеженій кількості і має доступ через глобальні комп'ютерні мережі незалежно від часу і місцезнаходження користувача. Прискорення темпів створення документної інформації, удосконалення засобів її збереження і передачі, зміна принципів взаємодії людей (бібліотекар — користувач) в процесі обміну цією інформацією та ін. призвели до виникнення двох органічно поєднаних нових складових — відповідної телекомунікаційної структури і інформаційних ресурсів. Розвиток останніх не уявляється без бібліотек — традиційних центрів збереження, створення і використання їх. Проте, сьогодні має місце протиріччя між рівнем розвитку книгозбірень, інформаційними потребами суспільства та існуючими засобами обробки інформації. Бібліотеки, на жаль, в своїй більшості залишаються переважно сховищами документів. Як правило, в них читач одержує не конкретну релевантну інформацію, що відповідає його інформаційному запиту, а лише документ, який її містить.
Інформатизація бібліотек на практиці — це нові можливості в обслуговуванні читачів і абонентів, забезпечення доступності фонду, збереження каталогів, вивільнення співробітників від ряду рутинних робіт по підготовці картотек, видань, списків, замовлень, листів, звітної документації тощо. А головне — максимальне використання світової скарбниці знань, забезпечення можливостей виходу в інформаційний простір для задоволення на сучасному рівні потреб користувачів в документній інформації. Ці завдання можливо вирішити лише за умови активного використання прогресивних інформаційних технологій на базі мережевої інтеграції інформаційних ресурсів.
Який же зміст ми вкладаємо в поняття "задоволення інформаційних потреб на сучасному рівні"? Він, перш за все, залежить від зміни функцій бібліотеки як соціального інституту в інформаційному суспільстві, що нині інтенсивно формується. На наш погляд серед основних нових функцій сучасної бібліотеки нобхідно відзначити:
Процес інформатизації бібліотечної справи включає три складові діяльності, що характеризують її в різних аспектах і потребують різного кадрового забезпечення: бібліотекознавчої, інформаційно-технологічної і науково-організаційної. Цей триєдиний комплекс допоможе формуванню в книгозбірнях України електронних бібліотек, їх інтеграції комп'ютерними мережами і забезпеченню доступу до ресурсів цих бібліотек.
В основу бібліотекозначого аспекту інформатизації книгозбірень покладено визначення пріоритетів у напрямах розвитку бібліотек у постіндустріальному суспільстві, створення термінологічного, форматного і лінгвістичного забезпечення для впровадження комп'ютерних технологій. Вирішення окреслених завдань орієнтовано, перш за все, на:
Пошук в світовому документному потоці забезпечують електронні реферативні журнали та електронні картотеки, бази данних на CD-ROM зі світовою науковою інформацією.
Сьогодні в розвинутих країнах результати аналітико-синтетичної переробки наукової інформації фіксуються, як правило, на оптичних компакт-дисках. Довговічність таких дисків від 25 до 100 років. Їх величезна ємність і порівняно невелика вартість дозволяють бібліотекам зібрати практично всю профільну бібліографічну інформацію. Багатоаспектне використання її призводить до кардинального підвищення повноти і оперативності задоволення інформаційних потреб користувачів у вторинній інформації.
Проте, при позитивних можливостях використання CD-ROM для розповсюдження ретроспективних каталогів і баз даних за конкретний проміжок часу, необхідно зазначити недоцільність застосування їх для підтримки поточних електроних каталогів чи інших банків данних. Це пов'язано з тим, що поновлення останніх потребує додаткового створення нових дисків, які реально можуть бути виготовлені і надані для "начинки" їх інформацією не частіше, ніж раз на декілька місяців. Фактор довготривалості часу виготовлення оптичного компакт-диску повинен враховуватися під час визначення доцільності його використання для запису конкретної інформації.
Такий напрям інформатизації бібліотек, як отримання повних текстів документів, реалізується за рахунок можливостей використання інформаційних ресурсів Національного депозитарію електронних документів (повнотекстових баз даних чинних нормативних актів, електронних версій книг і журналів тощо).
Підтримку внутрішніх технологічних процесів забезпечують службові бази даних підсистеми комплектування і обробки документів (щодо профілю комплектування, партнерів бібліотеки, пропозицій книжкового ринку та ринку періодичних видань, замовлених видань, класифікаційних індексів та предметних рубрик, авторитетних записів тощо), підсистеми інформаційного обслуговування (про читачів і відвідування бібліотеки, обіг документів, незадоволені вимоги читачів тощо) та службові бази даних апарату управління (інформація про співробітників бібліотеки, матеріальні цінності тощо).
Такий підхід при визначенні пріоритетів розвитку бібліотек на порозі третього тисячоліття дає підставу сприймати сучасну книгозбірню як своєрідний "електронний архів". Це має бути місце, де можливо одержати доступ до інформації як на традиційних носіях, так і в електронному вигляді. Вже сьогодні бібліотеки повинні бути готовими до забезпечення "мирного співіснування" інформації будь-якої форми представлення. Он-лайнове обслуговування віддалених абонентів, що забезпечує взаємодію користувачів з ЕОМ і передбачає безпосередній прямий зв'язок з центральним процесором — "мозоком" обчислювальної системи, надання інформації з удалених джерел вже є нормою в бібліотеках західних країн: відсутність такого сервісу — надзвичайна рідкість, що викликає здивування. В Україні же ці тенденції знаходяться на початковій стадії.
Очевидно, що для розвитку національної інформаційної інфраструктури, особливе місце в якій займають бібліотеки, стане внагоді реалізація концепції побудови електронних бібліотек. Під електронною бібліотекою розуміється велика (в майбутньому всесвітня) розподілена віртуальна колекція документів в електронній формі, що має бути доступною для користувачів через мережі передачі даних.
В тій чи іншій формі ідея електронної бібліотеки вже працює в багатьох університетах і великих книгозбірнях провідних країн світу. За умов об'єднання зусиль вітчизняних бібліотек і підтримки з боку владних структур можна сподіватися на побудову бібліотеки майбутнього і в Україні.
Перспективи інформатизації сучасних книгозбірень пов'язуються також і з доступом до інформаційних ресурсів мережі Інтернет, використання яких в світі досягло вже таких масштабів, що її потенціал як засіб комунікації неможливо ігнорувати.
На сьогодні фактично склалося "дві" мережі Інтернет. Одна — загальнодоступна, безкоштовна, що об'єднує серверний простір (бази даних, зовнішню пам'ять та ін.) для будь-яких "візитерів". Як правило, в ньому розміщують рекламу і загальні довідки, що не носять комерційний характер. "Друга" мережа призначена для фахівців. Саме в ній сконцентровано 90% всієї інформації, доступ до якої потребує відповідної реєстрації читача.
Будь-яка бібліотека, що має вихід у ці мережі, може використовувати віддалені електронні джерела інформації в повсякденній роботі. Це, в свою чергу приводить до якісно іншої інформаційної інфраструктури, в якій бібліотеці належить відігравати роль інституту, що забезпечуватиме загальний доступ до інформаційного всесвіту, гаранта загальнодоступності інформації. Однак, для більшості бібліотек підключення до Інтернет досить проблематичне. Якісний і повний зв'язок дорогий і віднайти кошти на це з власного бюджету складно. В цій ситуації допомогу надають різні фонди, що фінансово підтримують розширення можливостей і покращення якості доступних комунікаційних механізмів.
На сьогодні в Україні таку спонсорську допомогу є можливість одержати від Міжнародного Фонду "Відродження" — недержавної неприбуткової благодійної організації, Міжнародного Фонду "Євразія" — приватної неприбуткової організації, створеної на кошти Агенства Міжнародного розвитку США (USAID) та ін.
Отримані від таких благодійних фондів і організацій гранти надають можливість не тільки забезпечити відповідною технікою бібліотеки для розвитку і використання комп'ютерних технологій в бібліотечно-бібліографічній роботі, а й підвищувати комп'ютерну культуру бібліотекарів і користувачів.
Книгозбірні лише в тому випадку зберігатимуть свою значущість для суспільства, коли вони крім володіння потужною інформаційною інфраструктурою будуть укомплектовані кваліфікованими кадрами. Це зумовлює необхідність формування нової кадрової структури книгозбірень, яка б була спроможна динамічно діяти в режимі сучасних інформаційних технології. Без відповідної кваліфікафіції неможливо вирішити задачі, які чекають бібліотечних працівників у майбутньому. Перш за все бібліотекарі повинні одержувати якісну професійну підготовку. Це також стосується і підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців, які вже мають певний досвід роботи. Крім традиційних форм навчання сьогодні існує можливість доступу до світової скарбниці знань шляхом обміну навчальними програмами та іншими матеріалами з великими учбовими центрами світу. Використання глобального мережевого комплексу може здійснити, за оцінками спеціалістів, через 10-15 років серйозну альтернативу заочному навчанню, так званій "дистанційній освіті", що засновується на нових можливостях спілкування того, хто навчає і того, хто начається за допомогою комп'ютера.
Сьогоднішнім завданням в контексті зазначеного є надання і студентам, і бібліотечним фахівцям знання не тільки основ інформатики, а й навчити їх користувацьким функціям високого рівня, практичного освоєння прикладних програм, які вже існують чи розробляються, вмінню адаптувати їх до вирішення конкретних завдань, що постають перед бібліотеками як сучасними інформаційними центрами.
Нинішня ситуація з інформатизацією бібліотек в Україні пов'язана з величезними зусиллями різних систем та відомств, а результати, на жаль, виявляються нижче очікуваних.
Проблема створення бібліотечно-інформаційної системи, яка забезпечила б інтеграцію інформаційно-бібліотечних ресурсів держави для задоволення інформаційних потреб установ та окремих користувачів, а також органічне входження України в сітьові бібліотечні мережі вирішується надто повільно. Процес автоматизації в бібліотеках відбувається відокремлено, застосовуються різні, в основному дешеві та несумісні програми та технічні засоби, не враховується необхідність створення спільних коммунікативних мереж. Сьогодні, по суті, вирішуються питання локальної автоматизації окремих технологічних процесів, окремих бібліотек.
Також доцільно зауважити, що і сам процес інформатизації не завжди дає позитивні результати. Так, накопичений досвід в галузі використання інформаційних технологій в бібліотеках дозволяє встановити, що успіху в вирішенні означеної проблеми можна досягти лише в разі застосування науково обгрунтованих і методологічно чітких і конкретних рішень. Так, наприклад, невдачі в комп'ютерізації у колишньому Союзі значною мірою викликані нерозумінням неможливості сприйняття компанії оснащення бібліотек засобами обчислювальної техніки як самоціль, без запровадження сучасних інформаційних технологій.
В контексті вищезазначеного певні надії українські бібліотеки покладають на підтримку з боку владних структур. Проте, на жаль, у затвердженому 13 травня 1996 р. Кабінетом Міністрів України Переліку державних науково-технічних програм і найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукцій слово "бібліотека" не згадується взагалі. А в Законі України від 4 лютого 1998 р. "Про національну програму інформатизації", що визначає засади формування, використання та коригування програми інформатизації, слово "бібліотека" зустрічається лише один раз, коли подається тлумачення терміну "інформаційні ресурси". При цьому бібліотека стоїть на першому місці серед установ, які мають ці ресурси. Надалі бібліотека вже не згадується, тобто в Національній програмі інформатизації для неї не знайшлося місця.
Продуманої виваженої державної політики в галузі автоматизації бібліотечної справи сьогодні, на жаль, немає. Це стосується і місця бібліотеки в системі інформатизації суспільства: при наявності техніки для обробки і передачі інформації, гостро не вистачає інформаційних ресурсів. Так, при наявності WEB- серверів в бібліотеках країни, в них виставлено вкрай обмежений обсяг інформації, який є неадекватний можливостям цих бібліотек. Наповнення зведенного електронного каталогу наукових книгозбірень, який є основним інформаційним ресурсом, відбувається надто повільно. В цій ситуації особливе завдання покладається на Асоціації бібліотек, які мають забезпечити розвиток взаємоємодії і координації процесу інформатизації книгозбірень, вироблення єдиної виваженої політики.
Наведені вище міркування є підставою для висновку про необхідність вироблення вірної стратегії розвитку бібліотек за нинішньої непростої, нестандартної ситуації в суспільному житті взагалі і в бібліотечній справі, зокрема, активізації наукових досліджень щодо вирішення проблеми інформатизації книгозбірень України, насамперед, нових функцій бібліотеки як соціального інституту в інформаційному суспільстві.