Павлуша І.А. Рукописи і стародруки на WWW-серверах національних бібліотек // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація: Наукові праці НБУВ. Випуск 1. — К., 1998. — С.332-336.

Павлуша Ірина Анатоліївна
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

Рукописи і стародруки
на WWW-серверах національних бібліотек

Процес інформатизації у всіх розвинених країнах розпочинався як правило в книгозбірнях — найдавніших суспільних інститутах, що здійснюють кумуляцію, збереження і використання документованих знань. Такий підхід дав змогу цим країнам у стислі строки з незначними витратами досягнути вагомих результатів, оскільки забезпечив включення накопичених упродовж століть бібліотечних фондів у нову інформаційну інфраструктуру суспільства [1]. Інформатизація книгозбірень сприяла їх трансформації в "бібліотеки без стін" — документальні комунікаційні центри, які не обмежені часом та простором і дають змогу користуватися в будь-який момент потрібним ресурсом, де б він не перебував. Завдяки цьому книгозбірні виступають у ролі не лише науково-інформаційних центрів, а й закладів, що розкривають світовій спільноті історію і культуру своєї держави. Реалізація останнього завдання покладається, насамперед, на національні бібліотеки, що мають фонди з глибокою історичною ретроспективою і відповідні кадрові та матеріально-технічні ресурси.

Сьогодні вітчизняні національні книгозбірні (Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського і Національна парламентська бібліотека України) роблять перші кроки по входженню до глобальних комп'ютерних мереж у ролі не лише споживачів, а й постачальників інформації. Тому доцільно ознайомитися і врахувати досвід діяльності національних книгозбірень розвинених держав по представленню своїх країн в Internet шляхом розкриття історико-культурних колекцій.

Аналізуючи інформацію з WWW-серверів національних бібліотек слід, насамперед, констатувати, що всі книгозбірні наводять довідки про своє заснування і розвиток, які свідчать про їх нерозривний зв'язок зі становленням державності певної країни та первісну орієнтацію на інформаційне обслуговування владних структур. Тому в них значну питому вагу мають історико-культурні фонди і, зокрема, колекції рукописів і стародруків. Їх відбиття в Internet розглядається як засіб розкриття історії та культури держави і її утвердження в світовому інформаційному просторі.

Так, у вітанні директора Бібліотеки Конгресу США Дж.Біллінгтона на WWW-сторінці цієї книгозбірні зазначається, що однією з місій книгозбірні є надання он-лайнового доступу до поточної й історичної інформації стосовно США і наведення електронних копій найбільш важливих оригіналів документів з історії й культури країни. Про пріоритет цього завдання свідчить те, що першим пунктом меню вже на "домашній" WWW-сторінці книгозбірні (http://lcweb.loc.gov) є "American Memory" ("Пам'ять Америки"), котра являє собою банк даних з історії створення й розвитку цієї держави. Однак названий розділ WWW-сервера Бібліотеки Конгресу США свідчить лише про високий рівень розвитку інформаційних технологій у Сполучених Штатах. Значних же колекцій пам'яток писемності та друку, що являли б особливу цінність для світової культури, цей розділ не має (США — "молода" держава). В ньому переважають фотографії визначних діячів США, архітектурних споруд тощо. Такі ж пріоритети розкриттю історико-культурних фондів надають і інші національні книгозбірні.

Національні бібліотеки європейських країн мають більш цінні історико-культурні колекції. Так, фонд рукописів Національної бібліотеки Франції (http://www.bnf.fr) включає понад 30 тис. східних (китайських, індійських, арабських тощо), 120 тис. західних (грецьких, італійських, скандинавських тощо) рукописних книг, а також значну кількість авторських рукописів. На WWW-сервері книгозбірні наведено понад 1000 ілюстрацій з цього фонду. Національна бібліотека Чехії (http://alpha.nkp.cz) має більш як 8.500 чеських, приблизно 7.000 східних та європейських рукописних книг, 3.900 примірників інкунабул і понад 500 тис. стародруків. Їх відбиття в Internet лише розпочинається. В такій же стадії знаходиться й колекція рукописів Національної бібліотеки Литви (http://www.lnb.lrs.lt), що нараховує біля 70 тис. одиниць зберігання (історичних та архівних документів з XV ст. до наших часів).

Он-лайнова інформація про колекції рукописів і стародруків має усталену структуру. Спочатку користувачу надається доступ до реєстру відбитих в Internet раритетів, потім — текстова довідка про певний документ з ілюстрацією незначного розміру для забезпечення відносно швидкої передачі відповідних файлів каналами Internet. Якщо ж певна ілюстрація викликає підвищений інтерес, надається можливість отримати її збільшене зображення.

Українським народом також створена велика книжково спадщина, що відбиває його історію і є складовою частиною світової культури. Особливе місце займають універсальні й унікальні за змістом фонди Hаціональної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. В них виняткове науково-культурне значення має одне з найбагатших зібрань стародавніх пам'яток слов'янської писемності, рукописних книг XI-XVIII ст., історичних документів XVI-XVIII ст. загальним обсягом понад 410 тис. одиниць зберігання [2]. У фондах бібліотеки понад 500 інкунабулів, 2,5 тис. палеотипів, велике зібрання стародавніх слов'янських книг, друкованих кирилицею (понад 8000 томів). Більш як 17 тис. примірників стародруків має і Національна парламентська бібліотека України [3]. В той же час ці книжкові скарби через необхідність дотримання спеціальних форм зберігання та обліку не завжди доступні для кінцевих користувачів. Включення їх в систему соціальних комунікацій засобами Internet сприятиме залученню всього загалу пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку до вирішення наукових, освітянських і культурологічних проблем сьогодення. Цим самим буде забезпечуватися реалізація конституційного права громадян на вільний доступ до джерел інформації в будь-який час і з будь-якого регіону. Важливим аспектом при цьому є й те, що відбиття в Internet пам'яток української книжкової культури спиятиме зростанню авторитету нашої новоутвореної держави.

Для представлення в Internet згаданих пам'яток потрібно, з одного боку, врахувати досвід бібліотек розвинених країн, а, з другого, особливості формування колекцій рукописів і стародруків в Україні, що потребують подолання інформаційних бар'єрів між цими колекціями і сучасними дослідниками. В їх основі наявність суперечності між археографічним характером інформації, що зафіксована в пам'ятках східнослов'янської писемності й українського друку, і семантичною спроможністю її сприйняття сучасними фахівцями [4-6].

Наявність перерахованих чинників обумовлює потребу реалізації он-лайнового банку даних про пам'ятки української книжкової культури як гіпертекстової електронної енциклопедії. Основна ідея, покладена в основу побудови такої енциклопедії, полягає в наданні досліднику знань про інформаційне середовище епохи написання рукописів і стародруків. З висловленої ідеї випливає необхідність реалізації електронної он-лайнового банку даних про пам'ятки східнослов'янської писемності й українського друку як інфологічної моделі книжкової спадщини України, що визначає сукупність об'єктів і суб'єктів української книжкової культури, зв'язки між ними, а також характер інформаційних потреб дослідників.

Об'єктами книжкової спадщини України виступають пам'ятки слов'янської писемності та українського друку , що були створені на території України і понятійний апарат, який виристовується при роботі з історико-культурними фондами бібліотек. Понятійний апарат включає, перш за все, термінологічну систему книгознавства, а також необхідні довідкові дані з історії України. Суб'єктами української книжкової культури є автори пам'яток писемності та друку України (літописці, переписувачі, друкарі, редактори, книгознавці тощо) і організації, діяльність яких забезпечувала створення та збереження рукописів і стародруків (монастирі, учбові заклади, бібліотеки, архіви, громадські організації тощо).

Викладена інфологічна модель он-лайнового банку даних пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку визначає його архітектуру як систему чотирьох інформаційно-ресурсних компонентів, що включають відповідно:

Така концепція он-лайнового банку даних про пам'ятки східнослов'янської писемності й українського друку дозволяє йому стати когнітивним засобом, що спрятиме встановленню документальних комунікацій між авторами рукописів та стародруків, з однієї сторони, і сучасними дослідниками, які вивчають книжкову спадщину України, з другої. Вона дозволить фахівцям спочатку отримати достатньо глибоку інформацію аналітичного характеру про предмет, що їх цікавить (історичну особу, епоху, місцевість, термінологічний апарат тощо), а потім використати цю інформацію при роботі з історико-культурними фондами бібліотек і архівів. Завдяки цьому пам'ятки української книжкової культури будуть включені до світової системи документних комунікацій і сприятимуть інформуванню світової спільноти про історію і культуру українського народу.

При практичній реалізації он-лайнового банку даних його основними компонентами є WWW-сторінки з взаємними гіпертекстовими посиланнями. Структура Web-сторінки включає основну назву об'єкта чи суб'єкта української книжкової культури (Пересопницьке євангелії), відсилки від неї (при їх наявності), текстову інформацію довідкового характеру (Визначна пам'ятка давньої української літературної мови й мистецтва...), джерела використаних даних (Житецький П.И. Описание Пересопницкой рукописи XVI в. — К., 1876), пошукові терміни (XVI ст., Рівненська обл., Рукописи) і службову інформацію (дати введення/редагування запису). Враховуючи "англомовність" Internet пошукові терміни доцільно навести українською та англійською мовами. Обов'язковим є включення в тестову інформацію ілюстративних матеріалів. При цьому ілюстрації безпосередньо в тексті повинні мати незначний розмір (для отримання першого уявлення) з підтримкою можливості викликати збільшене зображення.

Викладена структура WWW-сторінок он-лайнового банку даних має зберігатися і при відбитті інших згаданих вище інформаційно-ресурсних компонентів. Так, для суб'єктів української книжкової культури вона включатиме основну назву суб'єкту (Беринда Памво), відсилки від неї (Беринда Павло), енциклопедичну довідку (Визначний український лексикограф, друкар, гравер і письменник...), бібліографію (Коляда Г.И. Памво Беринда — архитипограф // Книга: Исследования и материалы. — Вып. 9. — М., 1964), ключові слова (XVI ст., XVII ст., Київ, Львів, Мовознавці, Друкарі, Гравери, Письменники) і службову інформацію. Принципова особливість структури WWW-сторінок он-лайнового банку даних — гіпертекстові переходи між його інформаційно-ресурсними компонентами. Якщо в тексті довідки про певний стародрук згадується Памво Беринда, то в ньому має бути посилання на WWW-сторінку з інформацією про нього. На останній же повинні встановлюватися посилання на створений ним тлумачний словник та інші твори друку, що відбиті в он-лайновому банку даних. Зі всіх WWW-сторінок потрібно забезпечити перехід на термінологічну інформаційно-ресурсну компоненту он-лайнового банку даних пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку, тобто на сторінки з тлумаченням термінів книгознавчої тематики (в'язь, інкунабули, палеотипи, філігрань тощо). Завдяки цьому такий банк даних являтиме собою інтелектуальну систему, а не просту сукупність документів.

З врахуванням наведених положень у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського (http://www.nlu.kiev.ua) розпочато формування WWW-сторінок, що розкривають її найбільш цінні історико-культурні фонди. Створені WWW-сторінки з інформація про рукописи "Київські листки (X ст.)", "Оршанське євангеліє (XIII ст.)", "Києво-Печерський патерик (1553-1554)", "Пересопницьке євангеліє (1556-1561)", "Супрасльський ірмологіон (1596-1601)" та про ряд стародруків.

В цілому ж слід зазначити необхідність активізації робіт по представленню на WWW-сторінках вітчизняних бібліотек пам'яток української книжкової культури, оскільки вони сприяють інформуванню міжнародної спільноти про історію й культуру нашої держави та її входженню до світового інформаційного простору.

Л І Т Е Р А Т У Р А

  1. Мелехин И.С. Концепции информационного общества и роль государства // Информационные ресурсы России. — 1997. — N2. — С.30-34.
  2. Слов'янські рукописи XI-XIV ст. у фондах Відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки Академії наук Української РСР (Огляд, опис, публікації) — К.: Наук. думка, 1969. — 152 с.
  3. Україна бібліотечна / Уклад. Л.П.Каліберда, Л.П.Одинока, С.В.Шалімова. — К., 1992. — 20 с.
  4. Павлуша Т.П. Електронна енциклопедія з книжкової спадщини України // Бібл. вісн. — 1996. — N2. — С.3-7.
  5. Павлуша Т.П., Павлуша И.А. Электронный справочник о книжном наследии Украины // Научн. и техн. библиотеки. — 1995. — Спец. выпуск. — С.38-43.
  6. Павлуша І.А., Павлуша Т.П. Пам'ятки писемності та друку України: електронний енциклопедичний довідник // Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики: доп. та повідом. міжнар. наук. конф. — Львів, 1996. — С.104-111.

© Павлуша Ірина Анатоліївна, 1998
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua