Найдич Юрій Володимирович
 |
Народився 6 серпня 1929 р. у Харькові в родині службовця. Закінчив Київський політехнічний інститут (нині Національний технічний університет України "КПІ"), одержав спеціальність інженера-металофізика (1953).
У 1953-1954 рр. працював на Куйбишевському машинобудівному підприємстві. У 1955-1958 рр. — аспірант Інституту металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР (нині Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України) у відділі, керованому академіком АН УРСР В.Н. Єременко. Їх творче наукове співробітництво продовжувалося багато років. З 1964 р. Юрій Володимирович керує створеним в Інституті проблем матеріалознавства НАН України відділом контактних явищ і пайки неметалевих матеріалів. З 1978 р. — член-кореспондент АН УРСР, з 1988 р. — академік АН УРСР.
Широку популярність і визнання вченому принесли роботи, присвячені вивченню високотемпературного змочування і капілярних властивостей металів у рідкому стані в контакті з різними неметалевими матеріалами-тугоплавкими оксидами, вуглеграфітовими, надтвердими та керамічними матеріалами, вогнетривами. У результаті цих досліджень виведено фундаментальні закони, дано трактування і розкрито механізм контактних процесів, створено фізико-хімічну теорію змочування, що дозволяє цілеспрямовано керувати процесами капілярності, створювати сплави і композиційні матеріали з заздалегідь заданими адгезійними властивостями. На цій основі Ю.В. Найдич створив комплекс технологій з'єднання-пайки і твердофазного зварювання тугоплавких оксидів, безкисневої кераміки, алмазів, скломатеріалів з металевими конструкціями. Багато технологічних процесів знайшли широке застосування на практиці в промисловості (пайка кварцового скла і сапфіра, металоалмазні композити, ефективний інструмент з надтвердих матеріалів, пайка спеціальної кераміки, бурові коронки і багато чого іншого) з організацією серійного виробництва паяних деталей і виробів.
Останнє десятиліття Ю.В. Найдич присвятив вивченню контактної взаємодії і змочування безкисневих іонних з'єднань хімічно активними металевими розплавами з високим вмістом (до 80 %(мас.)) титана, цирконію, гафнію. На підставі цих досліджень ученому вдалося відкрити аномальне явище-незмочування фторидів лужноземельних металів титан-, цирконій-, гафнійвмісними розплавами, а також розробити вогнетривкий матеріал, з якого були виготовлені тиглі, чашки, і форми для плавки, лиття та гомогенізації хімічно агресивних сплавів з високим вмістом цих металів.
Велику увагу Юрій Володимирович приділяє теоретичним дослідженням форми поверхні рідини і капілярних явищ за зниженого прискорення сили ваги або невагомості. Дослідження змочування в умовах різного напрямку дії вектора сили ваги дозволило експериментально підтвердити справедливість твердження незалежності крайового кута змочування від сили ваги (закону Юнга).
Ю.В. Найдич — автор близько 800-т наукових статей, авторських свідоцтв СРСР, патентів і монографій. Результати його досліджень широко використовуються та цитуються у вітчизняній і закордонній періодиці. Монографічні видання опубліковані в нашій країні і за кордоном: у США, Росії, Японії, Великобританії.
Багато сил і часу професор приділяє науково-організаційній діяльності: протягом багатьох років він був заступником академіка-секретаря Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАН України, очолює Міжнародну Наукову Раду "Поверхневі явища в розплавах та твердих фазах, що контактують з ними ", а також спеціалізовану Вчену Раду по розгляду та проведенню захистів докторських і кандидатських дисертацій, є головним редактором періодичного збірника "Адгезия расплавов и пайка материалов", що виходить з 1976 р.
Серед його учнів і вихованців 40 докторів і кандидатів наук. Активна педагогічна діяльність Юрія Володимировича полягає у читанні лекційних курсів на фізичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченко, роботі з аспірантами та здобувачами.
Професор є організатором і головою більше ніж 10-ти Всесоюзних наукових конференцій, шкіл для молодих вчених і семінарів (у Радянському Союзі та в Україні), а також серії Міжнародних конференцій "Високотемпературна капілярність НТС", присвячених проблемам змочування і взаємодії неметалевих матеріалів з металевими розплавами. НТС періодично проводить роботу, починаючи з 1994 р. (1994 — Братислава, Словаччина; 1997 — Краків, Польща; 2000 — Курашики, Японія; 2004 — Сан-Ремо, Італія; 2007 — Аликанте, Іспанія; 2009 — Афіни, Греція), а сьома за планом відбудеться в 2012 р. в Ізраїлі.
Науковий внесок Ю.В. Найдича в розвиток сучасної науки і техніки відзначений низкою урядових нагород і премій: він двічі лауреат Державної премії з науки та техніки (1975, 1989), лауреат премій НАН України імені Е.О. Патона (1973) і імені І.Н. Францевича (2002), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1986), Ювілейною медаллю "За доблесну працю" (1970) і іншими медалями (1976, 1982, 1985), а також Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1975) і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2008). У 2003 р. Ю.В. Найдичу присуджено почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України". У 2009 р. Президія Національної академії наук України нагородила Ю.В. Найдича відзнакою НАН України "За наукові досягнення".
Дані станом на 21.10.2009
Бібліографія публікацій Ю. В. Найдича
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua