Крушельницька Лариса Іванівна

  Лариса Крушельницька
Археолог, доктор історичних наук (1991), професор (1999).

Народилася 5 квітня 1928 в містечку Стрий на Львівщині. З 1930 року проживала з родичами у Львові. 1934 року з батьками переїхала до Харкова, а після знищення родини Крушельницьких у 1937 році повернулася до Львова. 1943 року виїхала з окупованого Львова до Відня, а потім до Штутгарту, де навчалась у художній Академії. Зовсім юною Лариса Іванівна пізнала страхіття рабської праці на алюмінієвому заводі у фашистській Німеччині. З 1945 р. працювала художником-реставратором в Музеї українського мистецтва і екстерном здобуває середню освіту. З 1947 - художник-реставратор у Львівському відділі Інституту археології, заочно вчиться на історичному факультеті Львівського державного університету. У вересні 1947 р. Л. Крушельницька працювала в Інституті суспільних наук АН УРСР (тепер Iнститут українознавства імені Iвана Крип'якевича НАН України). 1974 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Племена Верхнього Подністров'я і Західної Волині в ранньозалізний час», а 1991 — докторську на тему «Північно-східне Закарпаття в епоху пізньої бронзи і раннього заліза».

Лариса Іванівна Крушельницька — єдина в світі жінка-археолог, яка організувала і успішно провела понад 50 археологічних експедицій, підсумком яких стали 206 наукових досліджень, з яких понад 170 опубліковані — у тому числі 8 монографій. Вона відкрила і дослідила близько 60 пам'яток минувшини, що принесли їй визнання як в Україні, так і за кордоном. Наукові інтереси Л. І. Крушельницької охоплюють широке коло проблем археології бронзового і ранньозалізного віку Центральної та Східної Європи. Широкомасштабні дослідження пам'яток цього періоду вперше проведені на території Північно-Східного Прикарпаття і Західної Волині збагатили археологічну науку численними новими джерелами. Вона вперше провела розкопки в гірських районах Карпат, де виділила низку виробничих осередків соляного виробництва, масштаб якого мав у стародавні часи велике економічне значення. Визначним внеском Крушельницької є обґрунтування феномену розвитку земель Прикарпаття і Волині, як контактної зони і периферійної території щодо етнокультурних масивів Східної та Центральної Європи. Концептуально важливе наукове значення мають дослідження Л. І. Крушельницької на території Середнього Приддністров'я і виділення нею Непоротівської групи пам'яток, яка репрезентує західні окраїни Чорноліської культури.

У 1991-2003 pоках Лариса Крушельницька очолювала Львівську наукову бібліотеку імені Василя Стефаника НАН України. Як керівник вона зуміла зберегти колектив у нелегкий час фінансових негараздів, відсутності коштів для придбання нової літератури. З того часу на півмільйона збільшився обсяг фондів бібліотеки, який сьогодні становить близько семи мільйонів одиниць збереження, вперше частково здійснено ремонтно-реставраційні роботи у чотирьох корпусах. Під керівництвом та за безпосередньої участі Лариси Іванівни у бібліотеці розгорнуто активну роботу над темами, що пов'язані зі створенням національної бібліографії, дослідженням проблем бібліотекознавства, книгознавства та історії періодики; здійснюється науково-бібліографічне опрацювання і розкриття рідкісних фондів, колекцій та збірок. Зараз Л. Крушельницька є почесним директором біблотеки, головою археологічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка, членом наукового товариства «Український історик» (США), членом Львівської організації ЮНЕСКО.

У різні роки за розвиток історичної науки, за багаторічну наукову, організаційну та видавничу діяльність, подвижницьке служіння Україні була нагороджена численними почесними гpaмoтaми, у т. ч. Верховної Ради України (2003), Пpeзидiї НАН України (1998, 2002, 2003), Міністерства освіти і науки України, облacниx і міських рад. 2008 року нагороджена орденом княгині Ольги 3-го степеня і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua